6. «Не можу забути…»

Іван Франко

Не можу забути!

Не гоїться рана!

Мов жалібні нути

із струн теорбана

чи голосно грають,

чи ледве їх чути,

все жалем проймають –

не можу забути!

Не гоїться рана,

хоч мию сльозами,

хоч час на ню капле

цілющі бальзами,

хоч сонечко гріє

і зірка рум’яна

цілує, яріє –

не гоїться рана!

Хоч як ти далеко,

я все тебе бачу;

хоч стратив давно вже,

щодень тебе трачу;

хоч люта розпука

минулася п’яна

і клином розлука,

гадюка погана,

лежить поміж нами,

дівчино кохана, –

кохання без тями,

не гоїться рана.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1898, кн. 7, с. 71, під рубрикою «Із поезій Марка В.». Зберігся автограф вірша в циклі «Із поезій Марка Ворони», ідентичний із текстом збірки (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 3, № 276) [Далі у примітках вказується тільки номер фонду та одиниці збереження.].

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 10 – 11.