2. «Блаженний муж, що йде на суд неправих…»

Іван Франко

Блаженъ мужъ, иже не идеть

на совѣтъ нечестивыхъ.

Блаженний муж, що йде на суд неправих

І там за правду голос свій підносить,

Що безтурботно в сонмищах лукавих

Заціплії сумління їх термосить.

Блаженний муж, що в хвилях занепаду,

Коли заглухне й найчуткіша совість,

Хоч диким криком збуджує громаду,

І правду й щирість відкрива, як новість.

Блаженний муж, що серед гвалту й гуку

Стоїть, як дуб посеред бур і грому,

На згоду з підлістю не простягає руку,

Волить зламатися, ніж поклониться злому.

Блаженний муж, кого за теє лають,

Кленуть, і гонять, і поб’ють камінням;

Вони ж самі його тріумф підготовляють,

Самі своїм осудяться сумлінням.

Блаженні всі, котрі не знали годі,

Коли о правду й справедливість ходить:

Хоч пам’ять їх загине у народі,

То кров їх кров людства ублагородить.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1906, кн. 1, с. 3.

Відомий варіант вірша (фотокопія автографа – ф. 3, № 4993), під яким стоїть дата «23.IV – 1905 р.». Наводимо його:

Блаженний муж, що йде на суд неправих

І там за правду голос свій підносить,

Що безтурботно в сонмищах лукавих,

Заціплене сумління їх тормосить.

Блаженний той, хто в хвилях занепаду

Коли заглухне й найчуткіша совість,

Хоч диким криком збуджує громаду,

І правду й щирість вказує як новість.

Блаженний той, кого за теє лають,

Кленуть, і гонять, і поб’ють камінням,

Нехай поб’ють, нехай лиш не дрімають,

Душі живої не вбивають тлінням.

Блаженні всі, котрі не знали годі,

Коли о правду й справедливість ходить.

Хоч пам’ять їх загине у їх роді,

То кров їх кров людства ублагородить!

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 148 – 149.