9. «Вийшла в поле руська сила…»

Іван Франко

Вийшла в поле руська сила,

Корогвами поле вкрила;

Корогви, як мак, леліють,

А мечі, як іскри, тліють, –

Не так тліють, іскри крешуть,

А лисиці в полі брешуть.

Вийшла в поле руська сила

Не щоб брата задусила,

Не щоб слабших грабувати,

А щоб орди відбивати,

Що живим труну нам тешуть, –

А лисиці в полі брешуть.

Не чужого ми бажаєм,

Та й своє не зневажаєм,

Та й не пень ми дерев’яний,

Щоб терпіти стид і рани,

Поки нас граблями чешуть, –

А лисиці в полі брешуть.

Брешуть на щити червоні,

Як брехали во дні оні,

Як щитами руські сили

Степ весь перегородили,

Мов степовая пожежа

Степ увесь перемережа

З краю в край з одного маху!

Завдали ж лисицям жаху

Ті щити! І досі сниться

Їм та руськая вольниця,

Те гулящеє юнацтво,

Те козацтво, гайдамацтво,

Що не знало волі впину,

Що боролось до загину;

І пройшло, як море крові,

Як пожежа по степові,

По історії Вкраїни…

Навіть згадки, навіть тіні

Тих великих мар донині

Страшно виплодам яскині,

І огню зубами крешуть,

На щити червоні брешуть.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 12, с. 179, під заголовком «Лисицы брешуть на черленыя щиты». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275), в якому викреслено три строфи, що не ввійшли до основного тексту:

Що у нас щити червоні,

Всі ми за рублем в погоні,

Чорно-жовті й розбишаки

Дикуни і гайдамаки,

Недоварені студенти,

Деструктивні елементи.

А вони святі та божі!

В їх садках самі лиш рожі,

В їх хатках лиш чесність строга,

В них ані на крок від бога,

В їх книжках все правда щира,

В їх церквах найкраща віра.

В їх минулім все найкраще,

В їх будущім все путяще,

Всюди трони, і корони,

І геройські оборони,

Сурми грають, зброї крешуть –

Та лисиці завше брешуть.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 156 – 157.