N. N. («Виступаєш ти чемно, порядно…»)

Іван Франко

Виступаєш ти чемно, порядно

І говориш розумно і складно,

І лице твоє гарне та ясне –

Заглядиться дівча не одно, –

Та мене щось відтручує власне,

І смутить, і тривожить воно.

Все здається мені, що налитий

Ти сльозами і кров’ю селян,

Що людською ти кривдою ситий,

Що твій батько – дерун і тиран,

За життя носить пекло у груді,

Заливає вином черв’яка,

Та як з світом прощатися буде,

То пекельная кара тяжка

За всі зла, за грабовання враже,

За обдерте, збідніле село

Як клеймо братобійчеє ляже

На твоє мармурове чоло.

І почуєш ти жар невгашений,

Що палитиме серце твоє,

І тривога, мов меч наострений,

Твої думи зсіче і поб’є.

В твоїй груді, мов вихор в погоду,

Дикі страсті зірвуться грізні,

І, як вихор збентежує воду,

Так тебе вони внурять в багні.

І рука твоя кривдов сплюгавиться,

Переміниться в злобу любов –

Ось чого моє серце кривавиться,

Як подумать, що буде з тобов.

І дарма, що такий ти приємний,

Що друзяка ти з діла і з мови,

Що ти людяний, тихий і чемний,

Що бажаєш і стоїш любови!

Людська кривда, котров ти годований,

На добро не виходить нікому!

Так огонь, у соломі захований,

Спалить двір весь, не лиш ту солому.

15 марта 1883

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 83–84.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 91 – 92.