14. «Неперехідним муром поміж нами…»

Іван Франко

Неперехідним муром поміж нами

Та доля стала! Мов два судна, море

Розносить нас між двома берегами,

Моя ти ясна, непривітна зоре!

Ще здалека слідить тебе мій зір,

Твій свіжий слід я рад би цілувати

І душу тим повітрям напувати,

Що з твоїх уст переплива в простір.

Та щезла ти! Мов в лісі без дороги

Лишився я. Куди тепер? За чим?

Підтяті думи, не провадять ноги,

А в серці холод… Дим довкола, дим!..

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 100 – 101. Збереглися два автографи (ф. 3, № 206 і 228), які мають певні розходження порівняно з основним текстом. Так, в автографі № 206 є четверта строфа, яка відсутня в основному тексті:

Невже навсе ти щезла? Де ти, зірко?

Вкажись, засяй лишень! Не будь моя,

Любві твоєї не бажаю я –

Вкажись лиш! Ох, бо в пітьмі в’януть гірко.

Що зо мною? Доле, доле!

На яке закляте поле

Я зайшов?

Перший і другий рядок другої строфи в обох автографах читається так:

Ще здалека слідить тебе мій взір,

Твій свіжий слід я рад би цілувати.

Четвертий рядок третьої строфи має відмінну редакцію в кожному автографі. В автографі № 206 він читається так:

І в серці холод… Мряка вколо й дим;

В автографі № 228 він має такий вигляд:

А в серці холод… Дим усе те, дим!..

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 131.