Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

16. Похорон пані А. Г.

Іван Франко

Так сталось! В труні металевій нині

Ота рука проклятая спочила.

Що ген-то, в добрій чи лихій годині

Нас розлучила.

Я бачив, як її зашрібували,

Вложили в склеп і привалили камінь,

Цементом заліпили й прикопали, –

Значить, і амінь.

А ти стояла зблизька у жалобі,

Заплакана, хоч сльози ті лиш з ока

Текли, чуття ж не зрушило зглибока

Те, що в тім гробі.

Ще душно, я ж стояв увесь холодний

Близ тебе й німо на сей гріб дивився,

Мов хмара з вітром, так в уяві бився

Засуд народний.

Хто вбив живую душу й перед смертю

За вбійство смертну не відтерпів муку,

Той по смерті з могили розпростерту

Простягне руку.

І з твоїх сліз, з лиця твого блідого,

З очей, що скрились у важку жалобу,

Я хтів дійти, чи та рука померша

Простягнесь з гробу?..


Примітки

Вперше надруковано без заголовка в журн. «Зоря», 1891 р., № 19, с. 366. Збереглися два автографи (ф. З, № 206 і 251), які мають незначні розходження порівняно з основним текстом.

Наприклад, в автографі № 206 другий рядок першої строфи читається так:

Ота рука забрукана спочила…

В автографі № 251 цей же рядок має такий вигляд:

Ота рука поганая спочила.

В обох автографах третій і четвертий рядки третьої строфи читаються так:

Текли, не з серця, й мисль твоя глибока

Не ту, в тім гробі.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 132 – 133.