4. «За що, красавице, я так тебе люблю…»

Іван Франко

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Чи за той гордий хід, за ту красу твою,

За те таємне щось, що тліє полускрито

В очах твоїх і шепче: «Тут сповито

Живую душу в пелену тісну»?

Часом причується, що та душа живая

Квилить, пручається, – тоді глибокий сум

Без твого відома лице твоє вкриває.

Тоді б я душу дав за тебе. Та в ту ж мить

З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум,

І відвертаюсь я, і біль в душі щемить.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися два автографи (ф. 3, № 228 і 251), що мають незначні розбіжності в тексті порівняно з виданням 1911 р.

Другий рядок третьої строфи автографа № 251 читається так:

Квилить і тріпаєсь – тоді глибокий сум…

Останній рядок четвертої строфи цього автографа читається так:

І відвертаюсь я, й душа моя болить.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 124.