Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

13.01.1894 р. До М. І. Павлика

13 січня 1894 р. Львів Львів, 13/І 94

Дорогий друже!

Дуже жаль, що Ви не написали мені хоч карточку кореспонденційну, коли виходить «Народ», щоб я міг для нього написати що-небудь. Щодо грошей, я Вас тепер нудити не буду, бо на якийсь час ми забезпечені.

Я зробив контракт з «Руською бесідою» на достарчення трьох драм оригінальних і трьох переробок до мая. Одну штуку («Рябина») я вже віддав, і вона вже в цензурі. Другу (з життя сільського вчителя «Quem Di odere») кінчу сими днями, а третю мушу зладити сього місяця. До перекладів я вибрав Кальдерона «Війт заламейський», Лопе де Вега «Фуенте Овехуна» (історія бунту хлопського) і Шекспіра «Віндзорські куми». Як бачите, роботи досить.

Потроху ся робота, потроху журнал, а в головному слабість дитини здержали мене, що я не поїхав на віче, чого дуже жалую. Н[оме]р журналу Д[рагомано]ву посланий уже давно, жду кожного дня його листа.

Портретів Д-ва у нас є ще 400, і я думаю, що накладець продасть Вам їх гуртом по 4 кр[ейцери].

На запросинах, звісно, підписуйте мене.

Нл портреті друкувати нічого не можна – се фотолітографія і попсується. Кліше також нема. Хотівши більше екз[емплярів], треба робити наново, а се досить коштовне.

Цілую Вас і здоровлю з Новим роком Вас, сестру і маму і всіх знайомих.

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, №1535).

Одну штуку («Рябиня») я вже віддав… – Йдеться про другу редакцію комедії «Рябина», здійснену 1893 р.

Другу (з життя сільського вчителя «Quem di oderе»)… – П’єса «Quem di odere» («Учитель») була завершена на початку 1894 р.

До перекладів я вибрав Кальдеро на «Війт заламейський, Лопе де Вега «Фуенте Овехуна» (історія бунту хлопського) і Шекспіра «Віндзорські куми». – 3 названих перекладів був здійснений лише переклад «Війта заламейського» Кальдерона.

…не поїхав на віче… – Йдеться про віче радикалів, що відбулося в Коломиї 4 січня 1894 р.

Портретів Д[рагомано]ва… – У журналі «Житє і слово» (1894, кн. 1) було вміщено портрет М. Драгоманова. М. Павлик просив І. Франка надіслати йому відбитки портрета для читачів журналу «Народ» та газети «Хлібороб» (Переписка, г. 8, с. 12),

На запросинах, звісно, підписуйте мене. – В кінці 1891 р. на повітовому вічі в с. Турка представниками «народовської» партії була висунута пропозиція «консолідації русинів» – тобто угоди між партіями народовців, москвофілів та радикалів про спільні дії при розв’язанні окремих питань суспільно-політичного життя галицьких українців. Політичне спрямування «угодовської акції», її мета і завдання стали предметом гострої і довготривалої дискусії. Народовці, проголосивши цю ідею, прагнули спрямувати діяльність інших партій у річище «новоерівської» політики. Радикали, також забираючи голос у обговоренні підвалин, на яких мала здійснюватись «консолідація», виходили з протилежних настанов. Характеризуючи їх, І. Франко писав у листі до М. Павлика 17 квітня 1894 р.:

«Я вважаю, що акція робиться… для того, щоб інтелігенції руській, збитій з пантелику і здеморалізованій «новою ерою», дати в руки справді політичну і поступову програму на місце ославленої «так званої програми з 20 падолиста 1890 р.» Се значить, щоб тій інтелігенції голосом всенародного збору зарекомендувати таку працю, до якої ми її накликуємо вже віддавна».

В процесі дискусії, що особливо загострилася 1894 р. під час обговорення проекту спільної програми трьох партій, виявилися не тільки непримиренні протиріччя між партіями, а й суперечності між членами кожної з них, зокрема між членами радикальної партії, розкол якої намітився в цей час. Таким чином, стала очевидною політична неспроможність, безперспективність самої ідеї «консолідації русинів».

В цьому листі мова йде про запрошення на нараду (з’їзд) довірених осіб від радикальної, народовської та москвофільської партій, що мала відбутися у Львові 2 лютого 1894 р. з метою попереднього обговорення проекту спільної програми партій (чернетка тексту запрошення зберігається в архіві І. Франка. – ІЛ, ф. 3, 49 1638, с. 249). Проект програми був висунутий на вічі радикальної партії у Коломиї 4 січня 1894 р. З’їзд для широкого обговорення і прийняття програми («декларації») призначався на 19 березня 1894 р.

І. Франко, М. Павлик та інші представники лівого крила радикальної партії, беручи участь у підготовці наради та з’їзду, в той же час неодноразово підкреслювали негативне ставлення до блоку радикальної партії з народовцями та москвофілами.

«О повній, загальній згоді, – писав І. Франко у статті «Два з’їзди» – не було ані думки. Адже ж ми знали добре, що у нас є своя програма, від основних її точок ми відступити не можемо, а перетягнути до неї за пару годин людей інших партій, у котрих є свої погляди і свої програми, ми не мали претензії. Ми бажали тільки дійти до порозуміння в тій точці: чи можлива у нас між партіями і людьми політично незалежними, несервілістичними, з різних партій хоч би коаліція для спільної праці около якоїсь конкретної, виразно поставленої справи» («Народ», 1894, № 6, с. 70 – 71).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 447 – 448.