Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

25.02.1894 р. До М. П. Драгоманова

Львів 25/ІІ 94

Вельмишановний добродію!

Посилаю Вам першу частину моєї праці, котру бажав би помістити в «Сборнику». Другу частину пришлю на днях. Вступ я написав по-російськи, решту переписано по-німецьки. Прочитайте і звістіть мене, чи буде могла піти до «Сборника». В усякому разі, коли б праця знадобилась, я просив би по доконанні перекладу звернути мені назад рукопис, бо мій оригінал мушу звернути Віденському університетові, а хотів би з часом перекласти сю статтю і по-нашому.

Дуже мені прикро, що я в попередньому листі розвів перед нами свою особисту трагедію, тим більше, що Ви можете побачити в ній тільки «трагедо-комедію». Я дуже добре розумію, що черв’яки, котрі кожного з нас гризуть, не надаються на замінний товар, а в порівнянні до моєї біди Ваша безмірно більша. Тому прошу Вас не брати мого трагічного листа так трагічно, як я його писав в хвилі моментальної знеохоти.

Ще в попередньому листі я хотів написати Вам про Куліша. Я досі до Росії посилаю «Ж[итє] і сл[ово]» тільки тим, хто замовляє. Кладу цілий н[омер], без обложки, в конверт і рекомендую. Досі всі подоходили. Кілька (до редакцій) вислано під бандеролями (також рекомендованими), і вони також подоходили, хоч не знати, чи всі. Другу книжку думаємо посилати в цензуру, може, пустять. Тоді, звісно, можна буде свобідніше рушитись з розсилками.

А щодо Куліша, то я не гаразд розумію, що мені з ним починати. Найцікавіше, що у нього є, се, певно, листи до нього різних людей – українців і галичан. За ними я й звернуся до нього. А щодо його поезій та перекладів, то я в них не вірю. Ще Шекспір був непоганий, але Байрон зовсім ні до чого, і я такого перекладу, яким він угостив «Правду», нізащо б не друкував. Та й і з Шекспіром ще треба б почекати, бо місця мало.

При тім же Куліш людина вередлива. Скаже мені: нате Вам другу пісню «Дон-Жуана», або «Тімона Атенського», або «Перікла», а я б хотів «Короля Ліра» – і вийде квас. Впрочім, як кажу, я напишу до нього і вишлю йому «Ж. і сл.» та виложу в листі, чого б мені від нього треба, а чого не зможу взяти.

Чи не маєте Ви такого впливу на Gaston Paris’a і на D’Ancon’y, щоб написати їм, щоб вони висилали мені Romani-ю і Giornale в заміну за «Ж. і сл.». Я їм н-ри вислав. Може б, вислати ще й до Comparetti? Я бажав би про оба ті журали (їх У Львові ніде нема!) дати такі реферати, як у 1 кн. про «Wisłu», а 2 кн. про «Byzantinische Z[ei]tsch[rift]», т. є. оглянути весь комплект. Ну, та звісно, у Львові се годі буде зробити. У Відні я поробив собі багато виписок, та все-таки не стільки, скільки потрібно для такого реферату.

Кланяюсь.

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 142 – 443.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1452).

Посилаю Вам першу частину моєї праці, котру бажав би помістити в «Сборнику». – Праця І. Франка «Притчата за еднорога и иейният български вариант».

А щодо Куліша, то я не гаразд розумію, що мені з ним починати. – Йдеться про настійні пропозиції М. Драгоманова залучити П. Куліша до співробітництва у виданні журналу «Житє і слово» (див. листи Драгоманова до І. Франка від 30 грудня 1893 р. та середини лютого 1894 р. – Матеріали, с. 435, 445).

Ще Шекспір був непоганий. – Мова йде про вид.: Шекспірові твори. З мови британської мовою українською поперекладав П. Куліш, т. І. Отелло; Троїл та Крессида; Комедія помилок. Львів, 1882. Пізніше, протягом 1889 – 1902 рр., «Українсько-руською видавничою спілкою» з передмовами І. Франка були видані ще десять перекладів творів Шекспіра: «Гамлет, принц дамський», «Приборкана гоструха», «Макбет», «Коріолан», «Юлій Цезар», «Ромео та Джульетта», «Багацько галасу знічев’я», «Антоній і Клеопатра», «Міра за міру», та «Король Лір».

«Тімон Атенський» – трагедія В. Шекспіра (1623).

«Перікл» – п’єса В. Шекспіра (1609).

…такого перекладу, яким він угостив «Правду»… – Мова йде про переклад П. О. Куліша «Дон-Жуана» Байрона, який друкувався в журналі «Правда», 1890, вип. 9 – 10; 1891, вип. 1-5.

Comparetti (Компаретті Доменіко) – італійський філолог, професор Флорентійського університету, редактор «Museo italiano d’antichita classica», що з 1884 р. виходив у Флоренції.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 467 – 468.