11.01.1908 р. До В. М. Доманицького

Дорогий пане товаришу!

Дякую дуже за Ваш лист. Номерів «Діла» не маю, та зайду сьогодні до редакції і візьму та вишлю Вам. Вашу відбитку про кобзарів і лірників маю, спасибі Вам.

З Петербурга одержав лист від управи Общ[ества] ім. Шевченка, що вони згоджуються друкувати мою «Іст[орію] укр[аїнської] літератури». Значить, тепер мені пару неділь роботи, поки скопіювати або переписати рукопис, бо вони кладуть умову, щоб письмо було виразне, а моє письмо, як знаєте, нема чим хвалитися. Та все-таки надіюся випакувати цілість досить швидко, а хоч і не дуже, то ніщо не гонить. Тільки ще робота над кінцевою редакцією. Ну, та якось воно буде, поспіємо з козами на торг.

«Кобзаря» я вспів вислати Вам ще перед святами; д. Козловський сказав: зараз вишлю. Аж воно, як бачу, жидівське зараз те саме, що панське зачекай!

Вашу статтю про Климентія я вже віддав до друкарні, вона піде до найближчої книжки «Записок». Щодо одного місця мав би Вам зробити увагу. Слідом за Кулішем Ви, хоч і не так сердито, як він, докоряєте Климентію його неприхильним становищем супроти жінок. Але ж не забувайте, що Кл[иментій] дитина свого часу і зовсім не жоден вищий тип, щоб ішов поперед свого віку. Наша стара література ставиться до жінки зовсім на становищі Екклезіаста, та так воно було й скрізь по Європі з виємком хіба Провансу та трубадурів з їх шумним, а переважно нещирим культом дам, який не виключав брутального знущання над власними жінками.

У Польщу той культ доходить аж у XVIII в. з усиленням французького впливу, а що ж хочете від монаха-бурлаки з початку того віку? Il ne s’agit pas de juger, il s’agit de comprendre, вистарчить зазначити такі й такі погляди, і досить.

Як Ваше здоров’я? Чи нема гострих морозів? Здоровлю Вас сердечно

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: За сто літ, кн. V, с. 297 – 298.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1070).

«Кобзаря» я вспів вислати Вам… – Йдеться про аркуші першого тому видання творів Т. Шевченка, які просив В. Доманицький у згаданому листі від 9 січня 1908 р.: «…скажіть, щоб надіслали І т. «Кобзаря», бо я так-таки й не маю по 14 аркуші дальших…»

Козловський Всеволод – адміністратор видань НТШ.

Вашу статтю про Климентія… – Доманицький В. Невідомі вірші єромонаха Климентія (ЗНТШ, 1908, кн. 1, с. 51 – 126).

Слідом за Кулішем… – Маються на увазі думки П. Куліша, висловлені у праці «Климентий, украинский стихотворец времен гетмана Мазепы» («Русская беседа», 1859, кн. 17, с. 79 – 140) та в доповненому і зміненому варіанті цієї ж статті, вміщеної у першому номері «Основи» за 1861 р. під загальним заголовком «Обзор украинской словесности» (розд. I). У II розділі цього «Обзора» («Котляревский») Куліш також не раз звертається до творчості Климентія.

Екклезіаст – частина Біблії, входить до Старого завіту. Назва ця – грецький переклад єврейського слова «когелет» (від «кагал»). Автором Екклезіаста вважається цар Соломон.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 349 – 350.