Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Інші твори / 1888 р. / Статті до «Оттового наукового словника»

Статті до «Оттового наукового словника»

Іван Франко

Айталевич Іван (1818), власне Анатоль Вітошинський, галицько-руський письменник, син ректора Перемиської семінарії Айтала Вітошинського. Вивчав богослов’я, року 1842 був висвячений на греко-католицького священика і став військовим капеланом. 1848 року написав гарною народної мовою драматичний твір «Козак і охотник», котрий того-таки року декілька разів ставився на сцені самодіяльного малоруського театру в Перемишлі, а 1849 року був опублікований. Цей твір має значну цінність для історії галицько-руської літератури як одна з найперших малоруських драматичних спроб, а також як живий відгук незгаслої козацької традиції галицьких малорусів, яку події 1848 року оживили з великою силою. Окрім тієї єдиної спроби, А[йталевич] не написав жодного іншого літературного твору.

Олекса, малоруський будівничий з XIII ст. 1276 року наказом князя Володимира Васильковича збудував місто Кам’янець (литовський). Перед тим збудував ще декілька міст. Про життя його нічого іншого нині не відомо.

Александров Володимир, сучасний малоруський байкар (біля 1830 р.), дивізійний лікар у Харкові. Видав оперетки «За Немань іду» (1872) та «Не ходи, Грицю, на вечорниці» (1873). Крім того, уклав «Малоруські співанки», переклади з Лермонтова та Козлова (1880) та альманах «Складка» (1887), де вмістив кілька своїх творів і перекладів. Переклади А[лександро]ва відзначаються гарною малоруською мовою й точністю, байки – простотою форми та глибиною думки.

Александрович Митрофан Миколайович, малоруський письменник (бл. 1840 – 1881). Народився у Каліті [в] Остерськім [повіті] (Чернігівської губернії), навчався у Михайлівській інженерній академії у Петрограді, де дослужився до офіцера. Через деякий час по закінченні академії виступив із військової служби, поселився у Каліті і зайнявся сільським господарством. Іще під час побуту в Петрограді познайомився з колом тамтешніх українських письменників, які у 1861 – 1862 рр. згуртувалися довкола малоруського місячника «Основа». У цьому часописі А[лександрович] умістив оповідання «Антін Михайлович Танський», «Три пани», «Проскурка», «П’яниця», «Пожежа» та інші під псевдонімом Митро Олелькович. У Каліті А[лександрович] студіював українську історію і написав історичну монографію «Гетьманство Дорошенка», яку надрукував у місячнику «Вестник Западной России» у Вільні (1867). 1881 року видав першу частину обширної монографії «Остерский уезд», яка охоплює події остерського краю аж до 1669 року. Ця праця, дуже цінна та важлива, залишилась незакінченою. 1881 року, мешкаючи у Києві, у нервовому нападі вискочив з вікна готелю і, важко поранившись, помер на місці. Історичні праці А[лександровича] відзначаються докладністю та здоровою критикою, українські оповідання – гарною мовою, простотою та незвичайною пластикою стилю. Див. Венгеров, Критико-биографический словарь, І; «Зоря», Львів, 1886.


Примітки

Вперше надруковано чеською мовою у вид: Ottov slovnik naućny. Illustrovana encyklopedie obecnych vedomosti. Prvni dil. – Praha, 1888. – S. 555 – 556, 765 – 766, за підп. Fko. Криптонім розкрито у списку співробітників енциклопедії. Передруковано чеською мовою у кн.: Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками. – Братіслава, 1957. – С. 399 – 400.

Подається за першодруком у перекладі.

Айталевич Іван – псевдонім Івана Айталовича Вітошинського (1828 – 1890), українського письменника, у 1848 – 1849 рр. режисера й актора українського аматорського театру в Перемишлі. Автор п’єси «Козак і охотник» (1849), переробки водевілю німецького письменника А. Коцебу «Козак і мисливець».

…події 1848 року… – революційні рухи європейських народів проти самовладдя монархів, що розпочалися у Франції (так звана весна народів) загострили почуття національної самосвідомості, зокрема серед українців Галичини.

…не написав жодного іншого літературного твору. – І. Айталевич є автором оповідання «Киргиз» (1852).

Александров Володимир Степанович (1825 – 1894) – український поет і перекладач, син Степана Васильовича Олександрова. Автор оперет, байок, перекладів з поезій М. Лермонтова («Янгол», «Сон», «Думка»), T. Мура («Вечірній дзвін», перегуки з російським перекладом І. Козлова), укладач збірки «Малоруські співанки» (1880) та перших двох випусків альманаху «Складка» (1887, 1892).

Козлов Іван Іванович (1779 – 1840) – російський поет і перекладач. Автор романтичних поем та балад.

Александрович Митрофан Миколайович (псевдонім – Митро Олелькович; 1840 – 1881) – український письменник і громадський діяч, автор ряду історичних досліджень.

Михайлівська інженерна академія у Петербурзі – Михайлівська військова артилерійська академія, заснована 1820 р.

«Основа» – перший український суспільно-політичний та літературно-мистецький журнал, виходив у Петербурзі в 1861 – 1862 рр.

Дорошенко Петро Дорофійович (1627 – 1698) – гетьман Правобережної України (1665 – 1676). У 1669 р. підписав угоду про перехід України під протекторат Туреччини.

«Вестник Западной России» – науковий і художньо-публіцистичний журнал, що виходив у Вільні (Вільнюсі) впродовж 1864 – 1871 рр., у 1862 – 1864 рр. – в Києві під назвою «Вестник Юго-Западной России».

Венгеров Семен Панасович (1855 – 1920) – російський літературознавець, бібліограф. У 1886 – 1904 рр. видав шеститомний «Критико-биографический словарь русских писателей и учёных: От начала русской образованности до наших дней» (видання незакінчене). Листувався з І. Франком.

Наталія Тодчук

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 53, с. 213 – 214.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1001

Модифіковано : 9.03.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.