4

Переклад Івана Франка

Завоювавши землю всю князі дайтьян, і збувшись бід,

І загрозивши небесам, сказали: «Все сповнили ми!»

В богів, Гандарвів, Якшасів, у змій, князів і велетнів

Усі скарби загарбавши, вони тим вельми тішились.

Нікого не знаходячи, хто б з ними стать до бою смів,

Не мавши більше що робить, вдались в утіху, мов боги.

Жінки, солодкі пахощі, вінки, добірні страви всі,

Напитки найдорожчії – ось що справляло розкіш їм.

В садах тінистих і гаях, по горах і по пралісах

Гуляли, де хотілося, жили, немов безсмертнії.

Раз на вершку гір Віндія, де камінь рівний і гладкий,

Пишались цвітом дерева, бенкет справляли два брати.

Крісла препишні, божеські поставлено для них отам,

На них засіли радісно оба серед вінка жінок;

З музикою і танцем там к дайтьянам гурт жінок зблизивсь,

Співаючи і славлячи, вони гуляли радісно.

Та ось, квітки збираючи, Тілоттама по лісі йде,

В принадний стрій устроена, в одній червоній туніці.

Збираючи карнікари, що над потоком там росли,

Помаленьку зближалася до місця, де князі сидять,

Напитком п’яні дорогим. В обох аж розгорівся зір,

Аж стуманілось в головах, коли красуню ввиділи.

З крісел зіскочивши ураз, вони до неї підійшли,

Оба, любвою п’янії, до неї ну ж лицятися.

За праву руку Сунд узяв прекрасную дочку богів,

За ліву руку Упасунд тоді ж узяв Тілоттаму.

Оба, блаженством п’янії, і силою безмірною

І скарбами знетямлені, напитком оп’янілії,

Від всього того в нестямі чоло наморщили вони,

Любвою отуманені, так один одному рекли:

«Моя жінка, а братова твоя!» – до брата мовив Сунд;

«Моя жінка, а братова твоя!» – відмовив Упасунд.

«Ні, не твоя, моя вона!» – тут мов сказилися оба.

Безумні від краси її, забувши про братерство все,

За булави свої страшні вони з-за неї вхопились,

Махнувши булавами враз, любов’ю розгорілії,

«Я перший!» – крикнув сей. «Ні, я!» І вбили один одного.

Брат брата люто вдаривши, оба попадали страшні,

Криваві, мов два сонця, що із неба враз попадали.

В перестраху розбіглися жінки й полки дайтьянськії,

В яскинях поховалися, знесмілені тривогою.

Тоді світів усіх отець з богами й Ріші світлими

Зійшов на землю пресвятий, щоби Тілоттаму почтить.

«Якого дару хочеш? Все дістанеш», – мовив праотець.

І сонце вибрала собі блискучеє Тілоттама.

І ласкаво рік праотець до неї, чорнобрової:

«Ходи ж довкола світа ти, як сонце, ти прекрасная!

І на твій блиск нехай ніхто очей не може піднести».

Благословивши так її, усього світу праотець

Дав Індрі троє-небеса, а сам пішов у Брахми світ.

Примітки

Гандарви (від «гандхарви») – другорядні божества; в після-ведійську епоху їм приписувалася функція розважати небесних богів; вважались небесними співцями і музиками.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 78 – 79.