Не без але

Іван Франко

Гарна дівчино, ти, цвіте розвитий,

Глянуть на тебе – значить полюбити,

Глянуть в ті очі, як море без дна,

Вчути той голос, дзвінкий, як струна,

Вчути той тихий сміх,

Сумом повитий, –

Як же тебе би міг

Хто не любити?

Гарна дівчино, блідавая зірко,

Думать про тебе і сумно, і гірко.

Написано д[ня] 16 марта 1884 р., досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Світ», 1925, № 5, с. 4.

Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 193, с. 113), під заголовком «16 марта», та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 125). Автографи мають неістотні розходження в тексті. Зокрема четвертий рядок першої строфи в автографі № 193 читається так:

Вчути той голос, звучний, як струна.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 376.