Епілог

Іван Франко

Присвячено русько-українським сонетярам

Голубчики, українські поети,

Невже вас досі нікому навчити,

Що не досить сяких-таких зліпити

Рядків штирнадцять, і вже й є сонети?

П’ятистоповий ямб, мов з міді литий,

Два з чотирьох, два – з трьох рядків куплети,

Пов’язані в дзвінкі рифмові сплети, –

Лиш те ім’ям сонета слід хрестити.

Тій формі й зміст най буде відповідний:

Конфлікт чуття, природи блиск погідний

В двох перших строфах ярко розвертаєсь.

Страсть, буря, бій, мов хмара піднімаєсь,

Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови,

Та при кінці сплива в гармонію любови.

Преров, 6 мая 1893

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 183. В архіві письменника зберігається автограф під назвою «Галицьким сонетистам» (№ 214, с. 80 з кінця), що становить собою перший варіант «Епілогу», опублікований у кн.: Твори в двадцяти томах, т. 10, с. 461.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 173 – 174.