Галицьким сонетистам

Іван Франко

Соколи любі, галицькі поети,

Чом, віршової не пізнавши норми,

Ви силов претесь клемезить сонети,

Невдалі щодо думки й щодо форми?

Невже ж досить стихів зліпить штирнадцять,

Як-будь загородить їх, мов штахети,

В котрих не мож ні складу ся домацать,

Ні руху, ані жизні, ні кебети?

Штирнадцять віршів, но п’ятиямбових,

І п’ять пар римів звучно-криштальових,

Або й чотири, – так сонет складаєсь.

Ручій широкий ллєсь стихом дзвенячим,

Втім страсть мутить поривом гарячим,

А в щирім серці порив улягаєсь.

1.Х

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 385 – 386.