Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

«Сонети – се раби…»

Іван Франко

Сонети – се раби. У форми пута

Свобідна думка в них тремтить закута,

Примірена, як міряють рекрута,

І в уніформ так, як рекрут, упхнута.

Сонети – се пани. В них мисль від роду

Приглушено для форм; вони вигоду,

Пожиток кинуть, щоб ловити моду:

Се гарний цвіт, що не приносить плоду

Раби й пани! Екстреми ся стрічають.

Несмілі ще їх погляди, їх речі,

Бо свої сили ще раби не знають.

«Простуйся! В ряд!» Хлоп в хлопа, плечі в плечі

Гнеть стануть, свідомі одної мети,

Живі, грізні, огромнії сонети…

1880


Примітки

Вперше надруковано в журн. «Світ», 1882, № 14, с. 246, під заголовком «Сонети». Зберігся уривок автографа – дев’ять перших рядків (№ 231, с. 4).

Поезія «Сонети – се раби…» до деякої міри переспівує вірш «Сонети-невільники», відомий у двох редакціях (№ 216, с. 10 з кінця записної книжки, і № 232, с. 67). Автограф № 216 – перша, чорнова редакція вірша «Сонети-невільники», яка має деякі розходження стилістичного характеру з текстом другої редакції (№ 232), здійсненої І. Франком десь в останні роки життя. В автографі № 232 додано таку примітку до твору:

«Написано в р. 1880, досі не друковано. Деякі мотиви сього сонета я переробив пізніше, хоч того самого року, в першім сонеті серії «Вольних сонетів»; пор. мою збірку «З вершин і низин», друге доповнене видання, Львів, 1893, стор. 151».

Друга редакція вірша «Сонети-невільники» вперше надрукована у кн.: Твори в двадцяти томах, т. 13, с. 93. В нашому виданні вірш подається в другому томі.