Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія літератури / 1895 р. / Юліуш Словацький і його твори

Юліуш Словацький і його твори

Іван Франко

Може, дещо запізно ми приступаємо до обговорення двох останніх томів критичного видання творів Юліуша Словацького, яке підготував д-р Г. Бігеляйзен. Можна б тут згадати прислів’я «краще пізно, ніж ніколи», коли б не те, що про обидва ці томи, які є плодом кропіткої і виснажливої праці д-ра Бігеляйзена, досі, крім окремих згадок у часописах, ми не зустрічали ніде не тільки належної їм критичної оцінки, але навіть якогось ширшого повідомлення. Це тим більш дивно, що Словацький, хоч і перестав бути польським суспільно-політичним євангелієм, до рівня якого його творчість свого часу підносили поряд з творчістю Міцкевича і Красінського, однак не перестав бути незрівнянним майстром польського слова, майстром поетичної форми і улюбленим поетом молоді, володарем її мрій і почуттів. Цей вплив і до сьогодні є переважаючим, особливо серед жіночої молоді, яка згодом, у старшому віці також не знаходить жодного іншого впливу, що міг би своєю силою зрівнятися з впливом Словацького, – це, на мою думку, міг би підтвердити кожний уважний спостерігач сучасної психології поляків.

Сьогодні вже доведений і не викликає сумніву той факт, що в минулому Словацький зробив величезний вплив на ціле польське покоління, причому вплив не завжди позитивний, бо переважно діяв на уяву читача і підносив її. І все ж його поезія, як це доведено такими критиками, як Шуйський, Тарновський і Малецький, має, крім великої літературної вартості, також немале історичне значення як фактор розвитку польської громадськості. Однак, незважаючи на це, Словацький аж до появи видання д-ра Бігеляйзена не діждався критичного видання своїх творів і навіть це видання є ще далеко не повним, – з причин, від редактора видання незалежних, сюди не могли ввійти твори, видані після смерті поета, та його багате листування.

А втім, ім’я Словацького пов’язане ще з одним характерним явищем в історії польської літератури. Немов наперекір тій недбалій формі, в якій з’являлися на світ видання його творів, він діждався у нас першої грунтовної біографії, написаної в новому дусі, на основі листів його власних і його оточення, спогадів про нього осіб, що його знали, а також на основі цілого науково-критичного апарату, яким характеризується новітня біографічна література.

Усі пам’ятають те величезне враження, яке справила ця перша серйозна польська біографія, написана із справжнім мистецьким хистом д-ром А. Малецьким. Вже та обставина, що ця двотомна праця на протязі кількох років мала друге видання, – зрештою значно доповнене і розширене на основі нових матеріалів, зібраних у переважній більшості під впливом тієї ж таки біографії, матеріалів, які мали вияснити ті темні місця, що були у тій праці, – вже саме це було найкращим показником того, що громадськість потребувала творів такого роду, що вона доросла вже до такого ступеня синтетичного мислення, коли вже хотіла вважати твори поета не якимось євангелієм, продиктованим святим духом, не об’явленням чогось надприродного, а просто намагалася зрозуміти і пояснити ці твори на основі докладного пізнання їхнього автора як людини, пізнання його нахилів і вірувань, основних рис його характеру, його пристрастей, помилок, навіть пороків, а також на основі пізнання його оточення і тих зовнішніх впливів, яких він, volens чи nolens, зазнавав, – все це в органічному зв’язку із тим грунтом, з якого і для якого ці твори виросли.

Це був, без сумніву, знак того, що громадськість від фази ентузіазму почала переходити у фазу критицизму, що поет, якого ще недавно всі вважали віщим духом, пророком, ставав в її очах на іншому, далеко нижчому, але водночас і ближчому до нас, більш природному п’єдесталі, що його почали вважати людиною, безумовно обдарованою надзвичайними здібностями, однак все-таки людиною, наділеною великою кількістю тих самих прикмет і вад, що й інші Адамові діти.

Під впливом подиху цього критицизму перетворювався органічно і той матеріал, яким орудував біограф. Раніше поширювали про поета легенди й міфи; під їхнім впливом дрібні факти роздували до незвичайних розмірів, значення інших применшували, одним словом, індивідуальність великого поета обплутувалась павутинням видумок і здогадів, і все це вважалося за річ, гідну його пророцтва, немов за одну з ознак його культу. Критичний біограф впустив нове, денне світло в цей міфічний півсутінок, розвіяв павутиння і на основі документів одні факти підтвердив, другі відкинув, трактуючи їх у межах природності і змальовуючи свого героя на тлі сучасних йому подій, в оточенні його ровесників. Від першої сторінки цієї нової біографії ми відчули, що дихаємо якимсь свіжим повітрям, що стоїмо на реальному грунті справжнього життя, що її автор справді цікавиться безпосередньо особою Словацького, бажаючи її зрозуміти і відтворити, а не використовувати для ілюстрації деяких філософських чи естетичних тез, чи для якоїсь політичної або суспільної пропаганди, що було раніше майже необхідним для кожної праці такого роду.

Проф. Малецький був щасливий на почин. Його твір, виданий уперше повністю в 1867 р. (деякі частини друкувалися ще раніше в різних періодичних виданнях), спонукав передусім проф. Тарновського опублікувати в журналі «Przegląd Polski» детальний огляд цієї біографії, огляд, що сам по собі становить досить велику монографію і додає чимало подробиць до життя і характеристики поета на основі джерел, які тоді проф. Малецькому були недоступні. З тієї пори майже кожний видатний польський критик докладав меншу чи більшу цеглину до праці над Словацьким, а що найголовніше – відразу всі відчули, що в подібний спосіб слід опрацювати біографії інших великих майстрів польської поезії, передусім Міцкевича і Красінського. Сьогодні польська література справді може похвалитися подібними працями про Міцкевича (Хмельовського) і про Красінського (Тарновського); ця остання цінна передусім критичним аналізом творів Красінського, очевидно, якщо не зважати на суспільно-політичні погляди біографа. Цілий ряд молодих дослідників пильно визбирує колоски цього великого романтичного жнива, – колоски, на диво, ще численні.

Двотомна праця д-ра Бігеляйзена, що складає V і VI томи його видання творів Словацького, не є таким визбируванням колосків після жнив; вона не одностайна, систематично опрацьована монографія про Словацького, але також і не звичайна бібліографія чи збірник випадково нагромаджених подробиць та інформації. Вона є підсумком, коротким резюме всієї досьогочасної праці про Словацького, яка проводилась протягом кількох поколінь, вмілим зіставленням позитивних, перевірених результатів цієї праці, спростуванням безлічі неправильних подробиць і виясненням багатьох місць, досі темних і сумнівних. Причому вона помітно розширює горизонт цієї праці, поглиблює її, виявляючи подиву гідне знання автором усіх подробиць і існуючої літератури питання, базуючися на порівняльно-літературному методі, яким відзначаються й інші праці д-ра Бігеляйзена.

План цієї праці надзвичайно простий. Мав це бути просто коментар до всіх творів Словацького в хронологічному порядку, тобто основне вияснення його літературної діяльності. Біографії Словацького як людини д-р Бігеляйзен не мав наміру писати. Така праця після прекрасної роботи проф. Малецького була б майже зайвою. І незважаючи на це, вже сам надзвичайно суб’єктивний характер поезії Словацького привів до того, що коментар до його творів повинен нам дати якнайповніший образ людини, бо без цього поет залишився б назавжди незрозумілим. Чи впорався і наскільки д-р Бігеляйзен з цим подвійним завданням, ми спробуємо показати на основі докладного аналізу його праці.

Перший том, що представляє працю д-ра Бігеляйзена, складається з довгої і надзвичайно змістовної передмови, де коротко представлено все те, що можна вважати позитивним здобутком попередніх біографічних і критичних праць про Словацького. Автор не вдається тут до будь-яких суперечок, він подає дати і подробиці майже догматично, не вдаючись до розгляду інших поглядів, навіть не зазначаючи, які і чиї протилежні думки він спростовує. Його вступне слово – це немов підготовлений і відшліфований матеріал до нової біографії і характеристики поета, якої, однак, автор дати не захотів – невідомо, чи з надмірної скромності, чи за браком часу і місця, щоб не розширювати надміру рамок свого коментаря. Одне тільки напевно, що, читаючи цю передмову, ми жалкуємо про те, що він обмежився самим лише шліфуванням і складанням докупи тих цеглин, а не збудував з них органічного, гарного цілого.

Далі йдуть «Пояснення творів Словацького», а саме: у першій частині – творів з юнацьких літ (1826 – 1833), а далі – перших трьох творів здоби зрілості (1833 – 1842), тобто «Kordiana», «Mazepy», «Balladyny». Пояснення творів з юнацьких літ попереджає змістовна і грунтовна літературно-бібліографічна праця д-ра Бігеляйзена, де він зібрав і критично розглянув усі відомості про дату написання кожного з цих творів, про їхні переробки і надрукування; про мотиви, які спонукали Словацького до поетичної творчості, про зразки, на яких він виховувався, про справжню основу його поезії, врешті про те враження, яке викликала поява цих творів, і про пізніші оцінки та критику цих віршів.

Природно, що тут далеко більше витягів, виписок, цитат і переказу змісту, ніж власної творчої праці автора. Звичайний читач, певно, волів би якусь цілість праці на зразок тих, які так багато використовує д-р Бігеляйзен; однак автор уважав за краще відмовитися від висловлювання своїх власних думок, щоб натомість дати читачеві певну і виразну провідну нитку в цій гущавині окремих заплутаних, не раз суперечливих, а загалом розрізнених, не пов’язаних в одно ціле відомостей, здогадів і думок, якими були оповиті донедавна молодість Словацького і початковий період його творчості. Хто пригадає, скільки саме в цьому плані залишилося неясних питань у біографії Маленького, той, без сумніву, буде вдячний д-рові Бігеляйзену за його сухе і кропітке, але старанно зібране і з великою критичною вправністю опрацьоване дослідження.

Після цього загального вступу представлено короткі пояснення до окремих творів, де в основному йдеться про встановлення часу і мотивів написання даного твору, подається критика і перевірка його тексту, ствердження переробок, джерел і сторонніх впливів, ремінісценції тих явищ і фактів, з якими стикався поет; у кінці автор зіставляє різні погляди та контроверзи щодо даного твору. Природно, що ці пояснення мають різний характер, відповідно до матеріалу, який був у розпорядженні критика. При трагедії «Mindowe» д-р Бігеляйзен пояснює в основному історичний фон цього твору. Дуже цікаве його дослідження історичної основи поеми «Jan Bielecki», хоч літературний аналіз самого твору відійшов тут дещо на задній план.

Аналіз драми «Marja Stuart» розпочинає автор зіставленням поглядів різних польських критиків на цей твір, далі він звертає увагу на впливи Альф’єрі і Вальтера Скотта на концепцію цієї драми. З детальних пояснень, доданих до тексту цієї драми, ми спростуємо мимохіть одне з них, а саме: місцевість Лоретто вславилася не статуєю богоматері, а її будиночком, який нібито чудесним способом ангели перенесли з Палестини. Загалом слід зауважити, що в детальних поясненнях автор подекуди втрачає міру, вдаючись, наприклад, до пояснень граматичних форм, які, – якщо у цьому дійсно була потреба, – краще було зібрати разом і вмістити в окремій рубриці як словничок; або він також пояснює речі, що не вимагають жодного пояснення (упир, двоголовий орел, Нева і т. п.).

Дуже детальні та цікаві його пояснення до «Godziny myśli». Це природно, якщо зважити, що ця невеличка автобіографічна поема давала критикові змогу змалювати перші роки і перші враження молодості Словацького, важливі для зрозуміння його характеру і дальшої творчості.

Природно, що пояснення до таких творів, як «Kordian», «Mazepa», «Balladyna», мусили бути далеко детальнішими, ніж пояснення творів з юнацьких років. Літературний бік цих творів, їхня політична і суспільна основа, їхній народний і історичний фон вимагали детального пояснення і власної оцінки автора видання, тим більше що в попередній критиці з’являлися про ці твори не раз думки суперечливі, залежні від партійної позиції автора чи властивого йому розуміння історії.

Вже перший з цих творів, «Kordian», давав для цього привід. Відомо, як гостро критикувався цей твір від першої хвилини його появи, скільки неприємностей довелося зазнати Словацькому внаслідок різних наявних у ньому натяків, відомо також, як гостро засудив, приміром, Малецький його висловлювання про Немцевича і т. п. д-p Бігеляйзен у цій суперечці стає на бік Словацького і вже у своїй передмові висловлює кілька думок на захист «Kordiana». В додатках до тексту він детально зіставляє також ремінісценції з святого письма.

Пояснення до «Mazepy» відзначаються в основному великою кількістю бібліографічних вказівок, що відносяться до справжньої й поетичної історії Мазепи. Свого власного аналізу цієї драми Словацького д-р Бігеляйзен не подає.

Найбільше місця займають у цьому томі пояснення до «Balladyny». Цей твір – найкращий щодо багатства постатей і колориту витвір фантазії Словацького, прикрашений барвами і кольорами, запозиченими з найрізніших країн світу, від найбільших геніїв іноземних літератур, при цьому оснований на тлі народної пісні, – дає критикові вдячне поле досліджень і порівнянь, дозволяє глибоко проникнути в таємниці поетичної творчості одного з найбільших польських поетів. Студія д-ра Бігеляйзена про цю драму надзвичайно повчальна і, незважаючи на мозаїчний характер, читається з великим інтересом. Різноманітність думок про цю трагедію, порівняння її багатоманітних мотивів з джерелами, на яких вони основуються, а передусім погляд на народний фон цього твору, нарешті аналіз самої драматичної дії – все це разом справляє надзвичайно позитивне враження.

У кінці першого тому цього коментаря подано вміло підібрану бібліографію творів Словацького, виданих як за його життя, так і після смерті поета, перекладів його творів на іноземні мови, праць про Словацького і низку цікавих студій – таких як «Словацький на сцені», «Словацький у живопису», «Словацький у музиці». Під кінець подав д-р Бігеляйзен надзвичайно цікаві уривки «Зі спадщини Словацького».

Другий том коментаря д-ра Бігеляйзена починається надзвичайно жвавим і теплим описом перебування Словацького в Швейцарії. Завдяки новим і досі невідомим матеріалам, особливо листам Еглантини Паттег до матері Словацького, які автор міг тут використати, ця частина додає багато нових подробиць до біографії Словацького цього періоду і дає нам змогу зрозуміти Словацького і його ставлення до Еглантини краще, ніж це було можливе досі. «Цей стосунок», у якому ще проф. Малецький вбачав багато дечого неясного і загадкового, на думку д-ра Бігеляйзена,

«мав характер наскрізь благородної ніжності. Вона – старша за нього на п’ять років, була йому опікункою, під крила якої горнувся поет, розпещений жінками, який відчував потребу якщо не кохати самому, то принаймні бути коханим».

Трагічним у цих відносинах було хіба те, що для Словацького Еглантина ніколи не переставала бути старшою сестрою, тоді як для неї «після більше як дворічного спільного життя під одним дахом узи приязні з кожним днем дедалі міцніли».

Однак саме на цей час, під кінець осені 1834 р., припадає знайомство поета з Марією Водзінською, до якої незабаром схилив він свої почуття.

«Над горизонтом пансіону потемніло. Садочок, посаджений разом з Еглантиною, щось не ріс, хоч був на сонці і його часто поливали. Бузок відцвів давно у садку, а лавр, що ріс під його вікном, усох… Постать Марії, яку поет звеличив райдужними барвами своєї поезії, кинула понуру тінь на двох людей, з яких одна, почуваючи себе «обманутою» в своїй любові і відсунутою вбік щасливішою за неї, почала в’янути і заливатися сльозами, аж поки нарешті серйозно не захворіла, тоді як другий страждав від докорів сумління і поривів свіжої ідеальної любові».

Такі були перші зародки нових, чудових поетичних перлин, які незабаром збагатили польську літературу такими шедеврами, як «W Szwajcarji», і низкою дрібніших ліричних поезій цього періоду. Аналіз віршів «Przekleństwo», «Ostatnie wspomnienie», «Sumienie», які, на жаль, не увійшли до цього видання творів Словацького, бо їх уміщено в збірці так званих «Pism pośmiertnych», належить до найбільш вдалих частин коментаря д-ра Бігеляйзена.

Дуже гарним і грунтовним є також аналіз прекрасної поеми «Grób Agamemnona». Ця поема щодо простоти поетичного задуму, сили почуття і багатства думок є, без сумніву, однією з найкращих перлин у скарбниці польської поезії, однак саме тому провідні політичні ідеї цієї поеми викликали завзяті суперечки між двома таборами: шляхетсько-консервативним і прогресивно-народним. Ці суперечки не обмежилися лише сферою статей і критичних виступів (зміст найважливішого з них, автором якого був граф Ст. Тарновський, переказує д-р Бігеляйзен досить повно), вони перейшли також на поле поезії. Якийсь сповнений фантазії боєць консервативного табору визнав за необхідне відповісти Словацькому віршами; цьому останньому відповів у свою чергу А. Вага. Д-р Бігеляйзен наводить обидва ці вірші, ілюструючи ту ідейну боротьбу, яка розгорнулася з приводу цієї поеми і яка остаточно й досі ще не закінчена якимось вищим підсумком з цього питання.

Аналіз поеми «Anhelli», який займає 50 сторінок густого друку, належить також до найкраще опрацьованих частин праці д-ра Бігеляйзена. Автор не поминув нічого, що потрібне для зрозуміння цього надзвичайно оригінального шедевру Словацького. Коментатор зібрав тут найрізноманітніші матеріали, які ілюструють враження, почуття і спогади Словацького, що відбилися в цій поемі, дав тут фрагменти поеми під назвою «Posielenie», яка була написана в формі терцин Данте і яка, без сумніву, становила перший план поеми «Anhelli», врешті дав короткий огляд досить багатої критичної літератури, присвяченої цій поемі, починаючи з листа З. Красінського і кінчаючи оцінкою Брандеса, який відносить цей твір до найглибших у світовій літературі.

Не менше велику працю, обсягом понад 60 сторінок, присвятив д-р Бігеляйзен поемі «W Szwajcarji». Цю поему, в якій автобіографічні подробиці, переплавлені нестримною фантазією Словацького і осяяні чаром фантастичної природи Альп, становлять основний фон, справді можна вважати за свого роду crux interpretum; вона вимагає не тільки грунтовного, але й надзвичайно тонкого аналізу, якщо зважити на ту райдужну гру почуттів, яка є головною характерною рисою всього твору.

Не будемо вдаватися у детальний розгляд творів Словацького періоду розквіту його поетичного генія, як і творів епохи товіанізму; зазначимо тільки, що всі ці праці визначаються тим самим високим рівнем, що й попередні, коротко представлені нами вище, аналізи шедеврів поета. Одному лише аналізові «Беньовського» можна б закинути, що він занадто аналітичний і не зводить в одне ціле тих різноманітних думок, які Словацький розсипав у цій поемі. Але це, можливо, і не було завданням коментатора, якого тут більше цікавило вияснення подробиць, ніж представлення всієї поеми.

На цьому ми закінчимо обговорення цінної праці д-ра Бігеляйзена. Думаю, що без перебільшення можна її назвати найціннішим, – бо найширше накресленим і якнайстаранніше виконаним, – доповненням до досліджень творів Словацького, що їх, крім біографії Маленького, має польська література.


Примітки

Вперше надруковано польською мовою у додатку до газети «Kurjer Lwowski» – «Tydzień», 1895, № 8, 25 лютого, с. 58 – 59; № 9, 4 березня, с. 65 – 66; № 11, 18 березня, с. 83 – 84, під назвою «Juliusz Słowacki i jego dzieła».

Подається за першодруком в українському перекладі.

Шуйський Юзеф (1835 – 1883) – польський історик, публіцист, драматург і поет, учасник польського повстання 1863 р. Спочатку стояв на ліберальних, потім на консервативних позиціях.

«Przegląd Polski» – польський журнал ліберально-буржуазного напряму, виходив у Кракові (1866 – 1914).

Хмельовський Петро (1848 – 1904) – польський історик літератури і критик, перекладач, видавець, представник позитивізму в літературознавстві.

Альф’єрі Вітторіо (1749 – 1803) – італійський письменник, основоположник класицистичної драми, зв’язаної з ідеологією просвітительства. Написав драму «Марія Стюарт».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 425 – 433.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2017 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 482

Модифіковано : 28.11.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.