Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Після (не раніше) 23.12.1882 р. До І. М. Белея

Нагуєвичі

Коханий!

Посилки твої дістав, і спасибі тобі сердечне. От буде що читати! А то чоловік трохи головою о стіну не бивсь, не маючи нічогісінько під руками до читання!

Дістав письмо від Фрідріха. Література має бути готова ще сього року. Просить нараїти йому чоловіка, котрий би опрацював історію російської літератури. Де ж тут йому взяти такого чоловіка? Як будеш куди-небудь писати в Київ, то не забудь звідати чи у Перебенді, чи у кого там, може б, де й справді далось роздобути такого чоловіка. Біда тільки з німецькою мовою. В Росії мало є вміючих по-німецьки, а тут прийшлось би не то що по-німецьки писати цілу штуку, але ще й переводити чимало віршів. Правда, багацько знатнішого є попереводжено, але все-таки сього не досить.

Коли б найшовся чоловічок, що бажав би зробити таку історію, хоч би й на московській або на українській мові, то я радо прийнявся б труду перекласти її на німецьке. А втім, може, ще до того часу вийде Пипіна «Історiя московської літератури», то в такім разі діло було б дуже улегшене, і, маючи під рукою достаточне число рос[ійської] белетристики, а я й сам міг би за Пипіном розказати її для німців. А все-таки напиши, будь ласка, до Перебенді.

Партицький пише мені чудовий лист. Es ist zum Bersten з тим чоловіком. Ціле заявления о премії сховав у кишеню, а мені за «Беркута» обіцяє 50 з[лотих] р[инських], а за всяке інше писання по центові за стрічку! Отут-то жий! Отут-то будь! Я відписую йому, що помимо найщиршої волі не можу подаватися на яку-небудь угоду, бо повість послав на премію і жду оречення премійного. Коли моя повість премії не одержить, то тоді, звісно, ніщо й угоджуватись, а треба своє забирати та й хоч на кубанські степи, – коли ж одержить, то тим паче всяка угода злишня. Чи не гарно поступають наші українці? Правда, що варто роботати для них? Обіцюють по 20 – 25 зр. за аркуш, а платити хочуть по 5. Ні, вже волить мій «Беркут» лежати собі до суду божого страшного або побачити світ у німецькій одежі, а на таку наругу я його не дам. 180 зр. – найменша ціна, так я й написав П[артицьк]ому. А може, він тільки торгуватися хоче? Чорт би брав попівську хитрість і панську чемність!

Шухевичева робота готова буде ще сього тижня. Ще маю всього-навсього 48 строф «Заклятої рожі», «Додаток» готов. Пришлю все разом. А «Світу», видно, вже не діждатися. Вічная пам’ять! Чи за видання віршів моїх ти ні з ким не балакав?

Переглядав Старицького і вірші, і «Гамлета». Що за нещастя, що від віршів його так і чути піт, що так маса силування над бідною музою, а помимо того так багато погріхів щодо форми: рими кепські, акценти варварські, і ще, в додатку, ані один віршик не буде зрозумілий для наших мужиків. А Гамлет – чи він стікся перекладати драму трохеями! Де се, у якого лисого Шекспіра він побачив? Аж читати бридко! І все те таке якесь углувате, що, господи, твоя сила. Так і здається, що переводив слова та вимучував ті нужденні ритми, а про духа ані разу й не спитався. Який жаль, що я не можу сконтролювати вірності! Але й то ще ні, тут є англічани, вони мені поможуть.

Прощай!

Цілую тя, Іван.


Примітки

Вперше надруковано: журн. «Культура», 1925, кн. 1-2.

Датується за змістом.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 925.

Дістав письмо від Фрідріха. – Лейпцігський видавець Вільгельм Фрідріх запросив І. Франка написати розділ про українську літературу для задуманої ним «Історії всесвітньої літератури» (див. лист І. Франка до М. Драгоманова від 23 грудня 1882 р.).

Перебендя – один із псевдонімів Олександра Кониського.

…може, ще до того часу вийде Пипіна «Істор[ія] московської літератури»… – Чотири томи «Истории русской литературы» О. М. Пипіна вийшли друком у 1898 – 1899 рр.

Переглядав Старицького і вірші, і «Гамлета». – Мається на увазі збірка поезій М. Старицького «З давнього» зшитка. Пісні та думи» (1881) і його ж переклад «Гамлета» У. Шекспіра (1882). Пізніше, у статті «Михайло П. Старицький» (1902), І. Франко оцінив поезії і переклади цього автора прихильніше, ніж у цьому листі.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 343 – 344.