Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

29.12.1882 р. До О. О. Партицького

29 грудня 1882 р. Дрогобич Дрогобич, 29 грудня 1882

Ласкавий добродію!

Одержав оба Ваші листи і дякую Вам за скору відповідь.

Щодо Ваших закидів проти тенденції моєї повісті, то я тепер не буду Вам нічого відповідати, – яко історик Ви можете мати й слушність, хоч не зовсім. Бо, н[а]пр., щодо значення общин я з Вашим поглядом не годжуся, так як тісна організація громад може єдино дати підставу до сильної великої організації крайової. Приміри Новгорода і Пскова, котрі якраз опиралися навалі татарській успішніше від країв, остаючих під княжою і боярською властю, і котрі помимо тої навали не втратили своєї сили, доказує, думаю, противне, ніж Ви кажете. Так само щодо Данила, то чи не змішали Ви його занадто з Романом, котрий був противником бояр? Впрочім, оставлю се набоці – адже ж такі спеціально історичні контроверсії не належать до «провідних гадок» часописі, і просте застереження редакції, що «за історичні погляди автора не відповідаємо», вистарчить тут цілковито.

Що ж до змін і скорочень, то ми зробимо ось що: я надіюсь по святах бути у Львові і передискутувати з Вами всі такі місця, котрі б, по Вашій думці, мусили бути змінені або скорочені, – таким способом найлегше буде зредагувати текст повісті відповідно до Ваших вимагань, а без ущербу для мене.

Щодо «Скита» замічу, що я користувався тою самою сагою, котру Могильницький взяв в основу своєї поеми. Я зовсім не твердив, щоб ченці занималися знахарством, – противно, приписав деяким з них серйозні відомості лікарські і хірургічні: я ж виразно сказав, що Захар відвернувся від знахаря, а пристав до поважного лікаря-монаха. Се й з історією згідне.

З усього того Ви, чень, побачите, що остаточно пристаю на Вашу пропозицію по 2 центи від вірша гонорару. Що маю діяти? Я чоловік бідний, вибирати мені ні в чім. Коли б змога Ваша прислати кільканадцять гульденів (не більш 20) ще перед святами, то зробили б мені велике добро і дали б можність зараз по святах приїхати до Львова.

Початок повісті, чей же, буде міг остатися без змін? Простіть за погане письмо. Остаюсь з поважанням, Ваш

Іван Франко.


Примітки

Вперше опубліковано: журн. «Культура», 1924, № 2, с. 116 – 117.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1147.

Одержав оба Ваші листи… – Йдеться про листи О. О. Партицького від 15 і 25 грудня 1882 р. (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1618, арк. 25 – 26, і с. 27 – 30).

Щодо Ваших закидів проти тенденції моєї повісті… – Йдеться про повість І. Франка «Захар Беркут». У листі від 25 грудня (ф. 3, № 1618, с. 27 – 30) О. Партицький зазначав, що повість Франка «хоч як знаменито писана, та все ж у цілій своїй заснові, в цілій тенденції для «Зорі» не зовсім надається». Далі він називає ряд – на його думку – неточностей у зображенні минулого.

Щодо «Скита» замічу, що я користувався тою самою сагою, котру Могильницький взяв в основу своєї поеми. – Антін Могильницький (1811 – 1873) в поемі «Скит Манявський» (1854) переспівав народні перекази про заснування Манявського монастиря.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 344 – 345.