Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

4.08.1894 р. До А. Ю. Кримського

Львів Львів, 4/8 94

Дорогий друже!

Ледве-не-ледве захоплюю отсе хвильку вільного часу, щоб написати Вам хоч кілька слів. Звістка про Вашу слабість дуже занепокоїла і стурбувала мене. Прошу Вас, звістіть мене, як тепер Ваше здоров’я! І що се за слабість така у Вас? Ви, певно, не шанували себе і занедужали з надміру праці та напруження. Чи, може, московський клімат такий? Напишіть мені про се докладніше, як там тепер з Вами.

Книги всі я від Вас одержав. Галахова першого видання т. І відсилаю назад та добавляю й випуск Корша-Кирпичникова, що є дублетовий. Може б, Ви могли, будучи в Києві, роздобути мені новий том «Архива Юго-Зап[адной] России» (часть 1, т., здається, VIII), де є «Літос», виданий Голубєвим?

Статтю Вашу одержав і дав уже до друку. Бажалось би дуже, щоб Ви в слідуючій книжці скінчили її і загалом у дальших частях замість спеціального вичислювання ограничились короткими характеристиками та описами. Звісно, пишу се не для того, щоб Вам давати якісь вказівки, а тільки для того, що, не знаючи, чи продержиться «Ж[итє] і сл[ово]» на другий рік, бажав би скінчити Вашу статтю в сьому році.

Щодо «Шах-наме», то я думаю розпочати його аж у слідуючім році, коли «Ж. і сл.» доживе. Та, проте, Ви присилайте, що можете, а я постараюсь, щоб було видрукувано. Коли буде «Ж. і сл.», то я даватиму в кожній книзі більше-менше стільки, як «Роланда», а як буду мати більше рукопису під рукою, то й побільше, приміром, по 2 аркуші.

Коли Ваша вибірка зложиться в органічну цілість, то я готов зробити відбитку осібною книжкою. Щодо об’єму вибірки, то я радив би Вам тямити, що навряд чи в найближчих 100 роках у нас хто-небудь удруге візьметься за сю роботу; значить, Ви лагодьте свою щонайменше на 100-літній ужиток укр[аїнської] публіки, т. є. не стійсняйтеся об’ємом, вибирайте все, що краще, хоч би прийшлось дати й 30 або й більше аркушів, зладьте гарний вступ, а я ручу Вам, що робота Ваша буде напечатана. 12 – 15 листів я міг би вперти в один річник; коли буде більше, то поділимо на два.

З надгробним каменем Федорова Ваше «Арх[еологическое] общ[ество]» трохи запізно вибралося. Звісно, нині б і тут його вшанували як святість, та з ним склалася пригода. Ще кільканадцять літ назад він лежав десь під порогом, поки при якійсь перебудові ігумен не казав ним залатати якусь діру в мурі – його вперли туди і замурували надписом досередини і навіть не звісно, де, в котрім місці, так що тепер надаремно було б шукати за ним.

Я говорив з Павликом про Ваше видання оповідань, і він стоїть на тім, що ліпше буде допечатати книжку там, де почалася. Він згодився також перепечатати й «Сироту Захарка», і я дав йому в тій цілі Ваші поправки, а також 10 крб.

Незадовго вийде моя книжка про Вишенського. Я рад би переслати її Вам, та не знаю, як і куди. Може, найліпше було б на Політехн[ічний] муз[ей]? Звістіть мене, чи довго ще будете на селі і чи загалом вибираєтесь оп’ять у Москву?

На сьому кінчу сей лист і засилаю Вам щире поздоровлення.

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., К., 1956, т. 20, с. 518 – 519.

Подається за автографом ІЛ, ф. 3, № 1950.

Галахова першого видання т. 1… – Див. примітку до листа 321.

…де є «Літос», виданий Голубєвим? – «Літос или камень з пращи», визначний полемічний твір української літератури XVII ст., опублікований професором Київської духовної академії Степаном Тимофійовичем Голубевим (1849 – 1920) у «Архиве Юго-Западной России», 1893, ч. 1, т. 9.

Статтю Вашу одержав… – Стаття А. Ю. Кримського «Про Румянцевський музей у Москві».

З надгробним каменем Федорова Ваше «Арх[еологическое]общество» трохи запізно вибралося. – А. Ю. Кримський у листі до І. Франка від З липня 1894 р. писав:

«Далі: просьба до Вас од императорского моск[овского] археологич[еского] общества. У Львові в Онопріївському монастирі десь знаходиться (або -ився) камінь з могили первопечатника московського – Федорова. Довідайтесь, спасибі Вам, яка доля того каменя: може, він десь занедбаний. Якщо так, то чи не можна його як-небудь переслати (залізницею) сюди де мене? А я б його завіз до Москви, в музей Археол[огического] общества, де його шанували б як святість» (Кримський А. Ю., т. 5, кн. 1, с. 155 – 156).

Я говорив в Павликом про Ваше видання оповідань… – Йдеться про збірку оповідань А. Ю. Кримського «Повістки і ескізи з українського життя», Коломия – Львів, 1895.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 506 – 507.