Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Кін. 10 – поч. 11.1894 р. До М. П. Драгоманова

Кін. жовтня – поч. листопада 1894 р. Львів

Шановний добродію!

Даруйте, що так замовчав, та я ждав на Ваш лист із Софії. Який такий лист Ви переслали мені? Я зовсім не тямлю.

Йорданові «Slavische Jahrbücher» з 1848 є в бібл[іотеці] університетській. Я сьогодні постараюсь визичити їх для Вас і переслати, та не знаю, чи там буде те, чого Вам треба, бо екземпляр, оскільки тямлю, некомплектний. Побачу.

Будз[иновського] писанню в «Народі» я не дуже радий. Він упражняється в кріпких словах, а фактична основа у нього дуже слаба, факти хапані без системи і без критики. По поводу першого розділу я послав навіть у «Народ» невеличку заміточку. Та, проте, нехай іде й його писання, коли нема кому писати про се, а давно треба було. Впрочім, я думаю, що тепер, коли П[авли]к буде у Львові, можна буде засадити когось до такої роботи порядно, а може, й мені найдеться час поповнити мої давні студії про панщину і її знесення і зробити з того якусь цілість.

А Огоновський зробив нам несподіванку: взяв та й умер. Доконав його, як кажуть, процес Левицького. На кладовищі промовляли між іншими Грушевський і Макарушка: , що ім’я покійника славне і дороге і на Кавказі, і над Чорним морем, а другий величав його яко професора, хоча забув додати, що за 23 роки його професорства ледве чи 5 людей зробило під ним екзамен з руської мови і літератури, а ні один не робив докторату, що пок[ійний] не лишив по собі наслідника і т. ін.

Я подаюсь сими днями о veniam legendi на підставі своєї праці про Вишенського (котру Вам вислав передучора). Професори роблять мені надію, що до доцентури мене допустять. Правдоподібно, прийдеться в такому разі покинути «Kurj[er] Lw[owski]», та з чого жити, я й сам не знаю. А тут іще й книжок треба маси для викладів.

Я хотів просити Вас – хоч позичити, хоч відпродати мені деякі книги для історії руської літератури, які у Вас є, а Вам для Ваших праць не потрібні. Чи не могли б Ви, хоч би при помочі Лесі, – звісно, коли не відкажете принципіально тій моїй просьбі – зладити спис тих книжок по історії укр[аїнської] літератури, які у Вас є і без яких Ви могли б обійтись, хоч на час, і переслати мені той спис, щоб я міг знати, чим у разі потреби міг би від Вас покористуватися.

Особливо наразі потрібні були б мені матеріали і праці до старої літератури, значить: тексти літописів і праці про них (Погодін, Бестужев-Рюмін), далі Сухомлинова видання Кирила Туровського, Калайдовича «Памятники», Срезневського «Известия и заметки» і т. ін. Звісно, дещо з сього є і тут у бібліотеках, та позабирали історики і держать у руках.

Статтю Верна я готов печатати в «Ж[иті] і сл[ові]», тим. більше що й попередня стаття до «Народу» не зовсім-таки надавалась, а тепер надіюсь, що «Народ» не буде терпіти на брак статей. А у мене до «Ж. і сл.» досі дуже мало є готового. Остап переробляє свою працю про 1848 рік. Кримський замовк зовсім, от Вам і всі мої співробітники. Для І н[омер]а маю етнографічну статейку Зубрицького. Прийдеться давати більше матеріалу сирого (із старих рукописів, казок, новел і т. ін.).

Прошу Вас поспішитись з дальшою главою «Хартій», те, що Ви прислали, пішло все в VI кн[ижці], котра вийде на днях. Чи можна числити на деяку Вашу критичну статейку до І н-ра? Може, найдете дещо сказати по поводу Вишенського? Ваш листок про Заленського був друкований в «Kurj. Lw.». Два екземпляри вишлю Вам при нагоді.

«Просвіта» не видала ніякої бібл[ійної] історії. Видало її общ[ество] Качк[овського].


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 480 – 481.

Подається за автографам (ІЛ, ф. 3, № 1463).

Датується на підставі листів М. Драгоманова до I. Франка від 13 – 25 жовтня та 22 жовтня – 3 листопада 1894 р. (Матеріали, с. 479 – 480. 481 – 482).

«Slawische Jahrbücher» («Jahrbücher für Slawische Literatur, Kunst und Wissenschaft») – німецький славістичний журнал консервативного напряму, заснований Яном Петером Йорданом (1818 – 1891), лужицьким славістом, професором Лейпцігського університету. Виходив у Лейпцігу в 1843 – 1848 рр.

Будз[иновського] писанню в «Народі»… – Йдеться про статтю В. Будзиновського «Хлопська посілість в Галичині і новочасні суспільно-реформаторські змагання» («Народ», 1894, № 17 – 24).

По поводу першого розділу я послав навіть у «Народ» невеличку заміточку. – Стаття І. Франка «Не в пору пафос», що була опублікована в журналі «Народ», 1894, № 19.

…а може, й мені найдеться час поповнити мої давні студії про панщину і її знесення і зробити этого якусь цілість. – Праця І. Франка «Панщина і її скасування в 1848 р.», була надрукована 1898 р. у Львові.

Доконав його, як кажуть, процес Левицького. – Мова йде про судовий процес у Львові, розпочатий Костем Левицьким проти Ореста Авдиковського та Івана Гуляя, які публічно звинуватили К. Левицького в плагіаті, а саме в тому, що, видаючи свій «Німецько-руським словар висловів правничих і адміністраційних» (1893), він нібито беззастережно скористався рукописом не опублікованої за життя праці Олександра Огоновською. Процес набув великого розголосу, оскільки і позивачі, і відповідачі, і свідки перебували між собою у родинних зв’язках (К. Левицький був зятем Ом. Огоновського, Авдиковський – братом вдови Олександра Огоновського, свідками з боку Авдиковського були Іларій та Петро Огоновські, а з боку позивача – Ом. Огоновський).

Я подаюсь сими днями о veniam legendі… – У листопаді 1894 р. І. Франко вирішив подати заяву до колегії професорів філософського факультету Львівського університету про надання йому дозволу на читання лекцій (veniam legendi) з української літератури та етнографії. Незважаючи на те, що І. Франко з успіхом пройшов усі етапи процедури габілітації на місце доцента, його не допустили до університетської кафедри.

…потрібні… тексти літописів і праці про них (Погодін, Бестужев-Рюмін), далі Сухомлинова видання Кирила Туровського, Калайдовича «Памятники», Срезневського «Известия и заметки»… – Йдеться про вид.: Погодин М. П. О древнейших памятниках. Исследования, замечания и лекции о русской истории, т. 1. М., 1846; Бестужев-Рюмин К. М. О составе русских летописей до конца XIV века. М., 1868; Сухомлинов М. И. О сочинениях Кирилла Туровского. Спб., 1858; Калайдович К. Ф. Памятники российской словесности XII века. М., 1821; Срєзневский И. И. Сведения и заметки о малой мест пых и неизвестных памятниках. Спб., 1866 – 1876.

Статтю Верна я готов печатати в «Житі і словi»… – Стаття Моріса Верна «Історія і релігія жидів» у перекладі Лесі Українки надрукована в журналі «Житє і слово», 1895, кн. 4 – 5.

…попередня стаття до «Народу» не зовсім-таки надавалась. – Стаття Моріса Верна «» у перекладі Лесі Українки надрукована в журналі «Народ», 1894, № 11 – 14, 16 – 18.

Остап переробляє свою працю про 1848 рік. – Очевидно, йдеться про другу частину праці О. Терлецького «Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872», що під заголовком «Галицько-руське письменство 1848 – 1865 рр. Уваги й спомини» друкувалася з ЛНВ, 1903, т. XXII – XXIV.

Для 1 номера маю етнографічну статейку Зубрицького. – У першій книзі журналу «Житє і слово» (1895) були вміщені епшграфічні записи М. Зубрицького («Будинки і майстри», «Млини і мельники»).

…общ[ество] Качковського!. – Йдеться про просвітницьке москвофільське товариство, засноване 1875 р. І. Наумовичем. Назву дістало від прізвища громадсько-культурного діяча у Галичині, москвофіла Михайла Качковського (1802 – 1872), який заповідав товариству значні кошти та будинок.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 522 – 524.