Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

7.10.1894 р. До М. П. Драгоманова

Львів Львів, 7/10 94

Вельмишановний добродію!

Лист Ваш і обі посилки одержав. Книжку до Оссолін[ських] віддав, завтра вишлю Вам Бакунінову відозву до слов’ян, а може, найду й промову на з’їзді. Можу вислати й Maly’го, хоч він, здається, Вам не придасться.

«Хартії» підуть в VI кн[ижці] всі, мені здається, що сим разом буде не о много більше від попередніх разів. Ся книжка і так буде трохи переладована Роландом, котрого йде мало що не три аркуші.

Книжечку Гастона Парі одержав, та се не те, о що я просив. У нього є осібна книжка про орієнтальні казки в франц[узькій] літературі, а в отсій книжці сього й зовсім нема. Та все-таки є дещо інтересного, особливо стаття про Полена Парі. Ваша замітка в «Kurj[eri] Lw[owskim]» піде сьогодні або завтра. Номери Вам вишлю.

Питаєте мене, що я роблю в «Kurj. Lw.»? В значенні такім, як Ви розумієте роботу, я мушу сказати, що роблю «ничего иль очень мало», та все-таки заробляю на хліб, і без нього мені нівідки було б жити. «Kurj. Lw.» поки що все ще є найчесніша з польських часописів у Львові, та з його напрямом, особливо тим, який бере верх в останніх часах, польсько-патріотичним, я не можу симпатизувати.

Звісно, не можучи довести до того, щоб «Kurj. Lw.» ішов проти сього напряму або хоч стояв нейтрально, я відгороджую хоч себе самого, пишу про такі речі, котрі лежать осторінь від польсько- і русько-патріотичної фразеології, про справи соціальні та парламентарні і т. д. Певна річ, я дуже не радо сиджу в редакції газети, з котрою чимраз менше можу солідаризуватися, та що ж маю робити? Куди повернутися?

Я тепер думаю габілітуватися на доцентуру руської літератури при університеті, та проте все-таки треба буде десь заробляти на хліб, бо приватна доцентура його не дасть. А потреби у мене при найскромнішому житті все-таки доволі великі, на само життя і хату місячно зо 120 гульд[енів]. Даруйте, що виволік перед Вами отсе все, та здається, що воно прямо чи непрямо належить до відповіді на Ваше питання.

Щодо Мілковського, то справді кацапи набрехали, пишучи, немовби то я говорив про якесь його гетьманство на Україні і в Польщі. Ми з Мілковським тільки тепер познайомились і то бачились дуже мало. Мене просив його зять Равіта-Гавронський зайти до нього, та я не йшов. В кінці затягли мене на прощальний банкет. Я пішов головно для варшав’яків: Хмельовського, Остої (преінтересна дама, з котрою я трохи ближче познайомився).

Там прийшлося й мені сказати кілька слів на честь Єжа, і я, піднісши його українське походження, поклав натиск на те, що він козацьку свободолюбність виніс поза границі України і Польщі, що вмів здобутися на симпатизування з придунайськими слов’янами і в найкращих своїх повістях величав боротьбу тих слов’ян з турками, навіть в такі моменти, коли його земляки з польсько-державного погляду організували волонтерів, щоб помагати туркам проти слов’ян.

Я говорив по-руськи, і львівські поляки, котрі були на банкеті, дуже крутили носом і опісля в жоднім письмі польськім не було й згадки про мою промову. Відки взяли галичани свою звістку, я не знаю, та мені й байдуже.

Сими днями ледве-не-ледве кінчиться мій Вишенський. Екземпляр зараз Вам вишлю. Чи можна б просити Вас о рецензії сеї роботи для «Житя і слова»? Книжечка вийшла досить велика, 16 аркушів друку. Цікавий я дуже, що то скажуть про неї наші університетські мудреці. Від Вашої статті в «Народі» Огоновський хворий!

Що чувати з моєю статтею про «Притчу о багатих»? Чи буде вона друкуватися? Я рад би в разі друкування одержати на рахунок гонорару ті томи «Сборника», котрих у мене нема, а власне II, III, IV, V, VI, VII і VIII. Може, тепер буде се легше, ніж досі було?

Поздоровляю Вас щиро.

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 478 – 479.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1462).

…обі посилки одержав. – Мова йде про рукопис продовження статті М. Драгоманова «Старі хартії вільності», що друкувалася в журналі «Житє і слово», та журнал «Časopis společnosti vlasteneckeho Museum v Čechach» за 1848 р., який І. Франко надсилав М. Драгоманову на його прохання у зв’язку з розшуками матеріалів про Бакуніна.

…Бакунінову відозву до слов’ян… – Йдеться про вид.: Aufruf an die Slaven von einem russischen Patrioten Michael Bakunin, Mitglied des Slawenkongresses in Prag. Koethen, Selbsverlag des Verfassers. 1848. Druck von Alexander Wiede in Leipzig.

Книжечку Гастона Парі одержав, та се не те, о що я просив. – І. Франко одержав книжку Г. Парі «La poesie du moyen âge», Paris, 1887. Очевидно, йому потрібна була книжка того ж автора «La littérature française au moyen âge», Paris, 1888.

Ваша замітка в «Kurj[eri] Lw[owskim]» піде сьогодні або завтра. – Мова йде про замітку М. Драгоманова з приводу книги Заленського «Geneza i rozwój nihilizmu w Rosji», яка під заголовком «Prof. Dragomanów i «nihilizm» rosyjski» була надрукована в газеті «Kurjer Lwowski», 1891, N 280.

«ничего иль очень мало»рядок із поезії О. С. Пушкіна «» (1822 р.).

Щодо Мілковського… – Мова йде про Мілковського Зигмунта (літературний псевдонім – Теодор Томаш Єж).

Сими днями ледве-не-ледве кінчиться мій Вишенський… Чи можна б просити Вас о рецензії сeї роботи для «Житя і слова?» – Рецензія на книжку І. Франка «Іван Вишенський і його твори»М. Драгомановим не була написана.

Від Вашої статті в «Народі» Огоновський хворий! – Йдеться про статтю М. Драгоманова «Дотепи пр. Ом. Огоновського», надруковану в журналі «Народ», 1894, № 11-12.

Що чувати з моєю статтею про «Притчу о багатих?» – Мається на увазі праця «Притчата за еднорога и нейният български вариант».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 520 – 522.