31.05.1905 р. До С. О. Єфремова

Високоповажаний добродію!

Отак ми з Вашим Бонавентурою опинилися на льоду: не лише що не прислали нам кінця, а ще й вилаяли наших письменників. Нехай і так, що Хоткевичу дісталося по правді, але Коваленка трохи пересолили: драмка його не шедевр, певно, та з другого боку, й не таке сміття, як Ви кажете. А вже бідної Аріадни Сакунівни Ви вчепилися зовсім без потреби. По-перше, вона Вам нічим не заважала, бо написала повість, а не драму; по-друге – вона не дійсна людина, а псевдонім, а по-третє, вона псевдонім самого Кониського, бо він же сам і прислав нам ще за свого життя цю повість, тільки писану рукою своєї секретарки.

Спасибі Вам за присилку і за редакцію третього томика моїх оповідань. Моє тутешнє видання, розпочате Хойнацьким, зовсім пропало; надруковано досі 5 томиків, але Ставропігія арештувала їх за довги Хойнацького і не пускає в продажу.

У мене до Вас просьба: коли мені, як Ви писали, за сей третій томик буде належатися 100 руб., то будьте ласкаві з тих грошей 50 руб. відложити у себе і держати їх для моїх рахунків. Я хочу засісти сього року за писання історії української літератури, і мені треба буде деяких книжок. Поперед усього, будьте ласкаві, взяти собі з них те, що я винен Вам отсе вже кілька літ за книжки, куплені для мене – там того 3 чи 3 ½ руб. А по-друге, прошу Вас якмога й зараз вислати в Антикварную книжную торговлю Е. Ивановой, С.-Петербург, Литейный пр., 64, 10 руб. 7 коп. на покриття мойого рахунку.

Сими днями надіюся викінчити свою поему «Мойсей». Д[обродій] Коцюбинський, бувши тут проїздом і мавши нагоду пізнати першу половину її, піддав мені думку заслати її в «К[иевскую] стар[ину]». Я, знаючи, як скептично дивляться українці на галицькі вірші, не дуже похочую, бо то ж треба б переписувати (цілість обійме, числячи по 8 строф на сторону друку, коло трьох аркушів). Ось я й запитую Вашої думки: слати Вам чи не слати «Мойсея». Невважаючи на стару тему, в поемі порушено багато дуже новочасних думок, та й надіюся, що й з цензурного погляду вона буде невинна.

Прошу не забувати про збірку Самійленкових віршів. Ми маємо в плані видати її у нас у комплекті, отже, просимо по зужиткуванні прислати нам рукопис, почерканий цензурою або бодай реєстр тих п’єс, які входять туди, бо у нас також є деякі рукописи Сам[ійленка], то щоб порівняти, що є у нас, а чого нема.

Остаюся з правдивим поважанням

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Література. Збірник перший, с. 168 – 169.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 45).

…ще й вилаяли наших письменників… – І. Франко має на увазі статтю С. Єфремова «Литературный Бонавентура» («Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 302 – 323; кн. 4, с. 90 – 116), особливо другу її частину, в якій автор дав однобоку, викривлену оцінку творчості деяких письменників.

Ставропігія. – Йдеться про друкарню, що існувала при Ставропігійському братстві у Львові. Тут друкувалися збірки І. Франка «Добрий заробок» і інші оповідання» (1902), «Панталаха» і інші оповідання» (1902), «З бурливих літ» (1903), «Малий Мирон» і інші оповідання» (1903), «Маніпулянтка» і інші оповідання» (1904).

Хоткевичу дісталося по правді… – С. О. Єфремов у названій статті негативно оцінив драму Гната Мартиновича Хоткевича (1877 – 1938) «Пристрасті» та деякі інші його твори.

…Коваленка трохи пересолили… – І. Франко має на увазі занадто гострий осуд драматичного етюду Г. Коваленка «Зрада» (ЛНВ, 1904, кн. 6, с. 234 – 268).

…Аріадни Сакунівни Ви вчепилися без потреби. – За підписом Аріадна Сакунівна в ЛНВ за 1903 р. (кн. 11, с. 113 – 133, кн. 12, с. 176 – 196) надруковано повість О. Кониського «». Автор статті, вважаючи Аріадну Сакунівну реальною особою, звинуватив її в тому, що вона вдалася до плагіату – видала твір О. Кониського за свій.

…за редакцію третього томика моїх оповідань. – Йдеться про Франкову збірку «Бориславські оповідання».

…слати Вам чи не слати «Мойсея»… – У листі від 10 червня 1905 р. С. Єфремов оповістив І. Франка, що редакції «Киевской старины» заборонено друкувати вірші українською мовою. Крім того, поему може не дозволити до друку царська цензура. Тому І. Франко не надіслав «Мойсея» до «Киевской старины», а того ж року видав його у Львові окремою книжкою.

Прошу не забувати про збірку Самійленкових віршів. – Йдеться про автографи поезій В. Самійленка, зокрема тих, що їх заборонила до друку царська цензура. Автографи цих поезій були переслані нелегально до Львова. І. Франко опублікував їх у збірці В. Самійленка «Україні».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 266 – 267.