13.06.1905 р. До С. О. Єфремова

Дорогий товаришу!

Ну, дуже Ви чуткі на тони, коли з тону мого листа дочулися, що я гніваюся на Вас. Вибачайте, се не мій звичай і не мої літа, щоб гніватися за дрібниці, які не доторкають ані мене особисто, ані принципіально, і коли б Ви були заздалегідь прислали нам другу часть Бонавентури, то ми були б без ніяких церемоній помістили його, хіба з пропуском нотки про Сакунівну. Щодо неї, то наша вина справді в тім, що ми, друкуючи, не переглянули відповідного тома оповідань Кониського.

Спасибі Вам за сповнення моєї орудки. Якби Ви могли дістати мені Владимирова «Введение в ист[орию] русской литературы» і його «Киевскую литературу» та Халанского «Былины киевского цикла», то дуже був би Вам вдячний. Як буде з моїм курсом історії укр[аїнської] літератури, я й сам не знаю. Я дуже добре чую, як мало я підготований задля такої роботи, як мало маю супокою і можності концентрації. Ще найбільше тягне мене стара література, до Котляревського, та отсе пр[офесор] Вовк із Парижа привіз мені запросини прочитати там зимою сього року курс історії нової укр[аїнської] літератури, значить доведеться починати роботу з кінця.

За зазначення помилок у російськім нарисі буду дуже вдячний; сей нарис писаний, мов з огня хапаний, й майже весь – імпровізація, без джерел і справок, бо просто не було коли поритися в бібліотеці, а ще до того переривала роботу боротьба за статут у Н[ауковому] тов[аристві] ім. Шевченка та італійська подорож. Дещо поправок я вже й сам поробив. Розуміється, той нарис, який робитиму тепер, буде зовсім інакше збудований, та все-таки поправки і уваги пригодяться.

Дякую за інформації щодо «Мойсея». З них бачу, що нема чого й сікатися з ним до Вашого журналу, бо цензура не пустить. Дав тепер одну главу до ЛНВ, а цілість опублікую хіба в Спілці. Може б, потім можна дещо з моєї епіки перевести в бібліотеці «Віку»? Ну, та се ще далекі історії.

Та невже-таки Вас з Вашим здоров’ям можуть погнати до війська? Хіба ж у Вас нема лікарського осмотру? Зрештою тепер повіяло скрізь мирним духом, то, може, й Ви проскочите поміж дощ.

Щиро стискаю Вашу руку

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано у виданні: Література. Збірник перший, с. 169 – 170.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 46).

…з тону мого листа дочулися… – У листі до І. Франка від 27 травня 1905 р. С. Єфремов пише, нібито І. Франко сердиться на нього.

…за сповнення моєї орудки… – Пересилку грошей антикварному книжковому магазинові Олени Іванової в Петербурзі.

…дістати мені Владимирова… – І. Франко має на увазі праці російського історика літератури Петра Володимировича Владимирова (1854 – 1902) «Введение в историю русской словесности» (1896) та «Древняя русская литература Киевского периода XI – XIII веков» (1904), на яку він опублікував рецензію в ЗНТШ (1904, кн. 5, с. 3 – 8).

…Халанського «Былины…» – Йдеться про працю російського філолога Михайла Георгійовича Халанського (1857 – 1910) «Великорусские былины Киевского цикла» (Варшава, 1885). Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 337.

… з моїм курсом історії української літератури… – Йдеться про задум І. Франка написати грунтовну працю про шляхи розвитку української літератури. Повністю реалізувати свій задум йому не вдалося. «Історія української літератури. Часть перша» залишилась у той час неопублікованою.

…прочитати там зимою сього року курс історії нової української літератури… – В силу різних причин І. Франко в Парижі не був.

…зазначення помилок у російськім нарисі… – Йдеться про наукову розвідку І. Франка «Южнорусская литература».

…боротьба за статут у Н[ауковому] товаристві ім. Шевченка… – І. Франко, В. Гнатюк та інші вчені прагнули надати цій установі вагомого наукового характеру. Цій меті мав служити складений і виданий 1903 р. І. Франком «Проект статуту Наукового товариства у Львові». Проти І. Франка, В. Гнатюка виступила група членів НТШ – С. Дністрянський, В. Шухевич та інші.

…італійська подорож… – Йдеться про поїздку І. Франка до Італії 1904 р.

…інформації щодо «Мойсея» – І. Франко з’ясовував можливість публікації своєї поеми «Мойсей» у царській Росії. Уривок з цього твору («Притча про терен») він вперше опублікував 1905 р. в журналі «Літературно-науковий вісник» (кн. 7, с. 1 – 3). Того ж року поема з’явилася окремим виданням в Українсько-руській видавничій спілці.

…дещо з моєї епіки… – Маються на увазі поетичні епічні твори І. Франка. У видавництві «Вік» вони не виходили.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 267 – 268.