Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Етнографія і фольклористика / 1894 р. / Фольклорний збірник Ф. Крауса

Фольклорний збірник Ф. Крауса

Іван Франко

Friedrich s. Krauss. Böhmische Korallen aus der Göterwelt. Folkloristische Börseberichte vom Götter- und Mythenmarkte. – Wien, 1893

Під кумедним заголовком і в досить кумедній формі вийшла інтересна книжка звісного збирача югослов’янських казок та пісень, автора кількох цінних книжок про югослов’янське звичаєве право і людові вірування і видавця фольклорної часописі «Am Urquell». Книжка отся посвячена «allen І- Ariern, Urgermanen, Bankschlavisten, Antischaemisten, Schmieritisten, Urchrowoten, Patentpatrioten, mit 1-m Worte den Sumsembachern» [Пародійна гра слів, у вільному перекладі: Усім аріям, прагерманцям, банкславістам, антишемітам, шміритистам, прахорватам, патентованим патріотам, одне слово, усім зумзенбахцям (нім.). – Упоряд], причім автор в маленькій передмові додає, що зумзенбахці – жителі одного стирійського села, про котрих говорять, що коли в сусідстві воли в ярмі не хочуть іти, то беруть зумзенбахця, запрягають у ярмо і орють далі.

Вже з сеї посвяти видно тенденцію книжки – висміяти застаріле намагання деяких учених до вишукування різних національних «духів», «народних святощів», «несфальшованих народних типів і світоглядів» і до творення таких же «праслов’янських», «прагерманських» і пра- тим подібних богів і цілих мітологій. На 150 сторонах своєї книжки приводить автор дуже показний ряд таких новомодних фабрикантів «чеських коралів» (так називаються скляні, т. є фальшиві коралі), набираючи їх не тільки зі слов’янських (переважно югослов’янських), але також і з німецьких легенд.

Книжка ділиться на дві часті. В першій автор висміває (не залишаючи й глибшої, річевої критики) мітологічні вискоки та лінгвістичні фабрикати таких «прахорватів», як Курелац і Павлінович, оповідає забавні історії сотворения і скасування галлійського бога Епсіпа і німецької богині Onewaig (дістаєсь тут віденському професорові литовської граматики д-ру Мерінгерові), по чім автор переходить до здемаскованого Яном Карловичем фальшівника жмудських казок і вірувань д-ра Фекенштедта, товче в ступі мітологічний і лінгвістичний крам, нафабрикований звісним Рудольфом Фальбом (ще заким узявся «робити» землетрясення і проповідувати кінці світу), задержується довше при фабриці богів і духів хорватського професора Нодка Ноділа, згадує мимоходом про «Словенську Веду» помершого сими днями І. Верковича, сфабриковану учителем Ікономовим після програми, написаної ще 1859 р. болгарським патріотом Раковським, характеризує коротко та з’їдливо метод етнографічних дослідів звісного «етнографа» Гопчевича, на чім і кінчиться перша часть книжки.

В другій половині автор зводить свої спеціальні, потрохи навіть особисті, рахунки з грацьким професором Креком. Як звісно, в р. 1887 вийшла другим, значно побільшеним виданням книга проф. Крека «Einleitung in die slavische Literaturgeschichte». Д-р Краус написав на сю книгу рецензію для Кохової «Zeitschrift für vergleichende Literaturgeschichte und Renaissanceliteratur», проти котрої проф. Крек вважався змушеним виступити з острою реплікою, та такою острою, що видавець і накладник часописі не зважились її видрукувати. Кох предложив Крекові надрукувати другу рецензію від иншого вченого, котрого Крек сам вкаже, та Крек на те не пристав, підсуваючи Кохові, що не хотів напечатати його відповіді з якоїсь особливої ласки для Крауса.

Отся історія послужила основою до написання другої части книжки д. Крауса, про котру тут говоримо. Нема що й казати, що тепер д. Краус розбирає книгу проф, Крека далеко остріше, ніж в рецензії. Немилосердно висміває він особливо ненаукову ідеалізацію замерклої праслов’янщини, запальчиве творення міхів і богів там, де їх зовсім нема. Не входячи в дальші подробиці, замітимо, що ся друга часть книжки д. Крауса видаєсь нам слабшою від першої і робить потрохи прикре враження. Множество дигресій і скоків у різні боки, жартів та дотиків, держаних в дуже балакучім способі, шкодять враженню цілості, не роблячи через те книжки ані більш популярною, ані більш цікавою. Ну, та се питання стилю, котрий, як звісно, є випливом темпераменту і смаку автора, a de gustibus non est disputandum. Для починаючих фольклористів книжка ся яко осторога перед мітологічними та лінгвістично-філософічними манівцями може бути дуже корисна.


Примітки

Вперше надруковано в журн. Житє і слово, 1894 р., т. 1, кн. 2, с. 312 – 313; за підп.: І. Ф.

Подається за першодруком. Назва дана в нашому е-перевиданні.

Краус Фредерік (Фрідріх-Самуель; 1859-1936) – австрійський перекладач із слов'янських мов, фольклоріст, етнограф.

Курелац Фран (1811-1874) – хорватський учений – фольклоріст, письменник і перекладач. Вивчав побут хорватів в Угорщині.

Раковський Георгій Стойков (1821-1867) – болгарський поет, етнограф і філолог, політичний діяч.

Крек Григорій (1840-1905) – словенський вчений, професор університету у Граці, член-кореспондент Петербурзької АН, історик словенської мови та літератури.

Андрій Франко

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 53, с. 427 – 429.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 789

Модифіковано : 7.02.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.