Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Етнографія і фольклористика / 1894 р. / Євменій Сабов. Хрестоматия церковнославянских и угрорусских литературных памятников

Євменій Сабов. Хрестоматия церковнославянских и угрорусских литературных памятников

Іван Франко

с прибавлением угрорусских народных сказок на подлинных (!?) наречиях. Издал книгопечатный фонд епархии Мукачевской. В Унгваре, 1893

Книжка ся зладжена, мабуть, в головній часті для ужитку шкіл, але вона дуже інтересна для всякого, хто хоче познайомитися з угроруською літературою, народною мовою і її історією. Я сказав би навіть, що іменно для вчених, лінгвістів, істориків літератури та фольклористів вона цікавіша, ніж для угроруських школярів, котрим вона, відповідно до тенденції угорського уряду, не дає ніякісінького поняття про цілість южноруської мови і літератури і котрих заставляє думати, що Угорська Русь – то щось осібне від Галичини і України.

Хрестоматія д. Сабова силується навіть потроху обставити сю тезу історично: крім виписки з євангелія Остромирового та краківського Часословця 1491, д. Сабов подає виписки з самих тільки угроруських або венецьких друків та рукописів XVI – XVIII віку, угроруські грамоти духовні і світські і т. ін. З книжної літератури ся стара часть і по мові і по змісту ще найцікавіша, і приходиться жалувати, що автор не зробив сю часть хоч удесятеро більшою.

Натомість усю новішу угроруську літературу, особливо писану на т[їак] зв[аному] «угрорусском литературном языке», від часів Духновича можна б було д. Сабову зовсім дарувати. Ся частина, навчаюча хіба тим, що вказує наглядно, як люди не злі і не глупі, відбившися від живої народної мови, фатально відбиваються і від живого змісту в літературі і попадають у таку мертвеччину, від котрої на десять миль віє гробовим холодом.

Під титулом «Народные сказки и приповедки на подлинных угрорусских наречиях» напечатав д. Сабов 15 казок та анекдотів і 10 пісень на різних угроруських діалектах з захованням (оскільки на се позволяє невідлучна псевдоетимологічна правопись) їх фонетичних осібностей. Три пісеньки з Куцури, Петрівців і Керестура взяті зі збірки Врабеля.

Побільшують вартість книжки два досить докладні (як для шкільних потреб) бібліографічні огляди: «Краткий очерк истории церковнославянского языка и словесности» Емануїла Рошковича (стор. 171 – 182) і «Очерк литературной деятельности и образования угрорусских» самого Є. Сабова (стор. 183 – 210).

Як бачимо, книжка цінна, хоч впорядчик її д. Сабов, очевидно «общеросс», намагається писати великоруською мовою та вповні ігнорує сучасну і давню южноруську літературу з виїмкою хіба Остромирового євангелія та літописі Нестора. Навіть «Слово о полку Игоря» для нього не існує!


Примітки

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1894, т. 1, кн. 2, с. 304 – 305.

Подається за першодруком.

Сабов Євменій Іванович (1859 – 1926) – український філолог москвофільського напряму, священик на Закарпатті.

Часослов – у християнських церквах богослужебна книга, що містить тексти релігійних пісень та молитов для щоденних церковних відправ.

Духнович Олександр Васильович (1803 – 1865) – український письменник і педагог, культурно-освітній діяч москвофільського напряму на Закарпатті.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 200 – 201.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 898

Модифіковано : 28.01.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.