Jan Swiętek. Lud Nadrabski od Gdowa aż po Bochnię,
obraz etnograficzny
Іван Франко
W Krakowie, nakładem Akademii Umiejętności,
1893, сторін IX + 728
Географічний метод в етнографії, т. є. збирання етнографічного матеріалу по околицях, по провінціях, панує в польській етнографії віддавна, ще від полу наукових збірок Войціцького, Жеготи Паулі та Зенкевича. Головно сьому методові треба завдячити колосальну збірку Оскара Кольберга «Lud» з її самостійно виданими частями «Pokucie», «Mazowsze», «Przemyśle», «Chełmskie».
При такім методі збирання, а головно при такім методі опублікування, якого держався Кольберг, дуже легко при якій такій організації на землях, що колись входили в склад давньої Польщі, назбирати 100, 200 або й більше томів матеріалу, – бо ж остаточно з кождого села можна набрати його на том. Пок[ійний] Кольберг не завсігди вмів опанувати зібраний ним самим і другими матеріал: одну і ту саму пісню, повірку, повість друкував 5, 10 разів в міру того, як була записана в різних околицях, хоча було би вповні вистачило покликатися на один з попередніх томів або подати тільки відміни нового запису. Справедливо замітив один із польських критиків, що всю суму справді нових матеріалів, зібраних Кольбергом до етнографії польського люду, можна б вигідно вмістити в 2 або 3 томи.
Що, впрочім, Кольбергове збирання не було таке систематичне і старанне, як би сього по величезнім об’ємі його збірки можна надіятися, на се дуже добрий доказ маємо в спорій книжці, котрої заголовок ми вище писали.
Д[обродій] Свентек ограничився на невеличкий географічний острівець – кільканадцять сіл, що лежать по обох боках середнього бігу ріки Раби. Сей острівець, обнятий уже був збіркою Кольберга, а іменно тою її частиною, що посвячена землі краківській. Та проте д. Свентек, уроджений в тім закутку, з котрого подав матеріали етнографічні, і, очевидно, добре знайомий з його народом і народним життям, зібрав масу преінтересного матеріалу, якого не находимо у Кольберга.
Правда, метод збирання і групування матеріалу і тут такий самий, як у Кольберга, та д. Свентек подає при кожнім відділі масу подробиць і матеріалів, не раз більшу для сього одного кута, ніж Кольберг для цілої Краківщини. Д. Свентек старається навіть потроху розширити програму Кольберга, наприклад, посвячує осібний, хоч невеличкий розділ своєї книги (стор. 120 – 126) звичаєвому праву, на котре Кольберг майже не звертав уваги.
Взагалі видно тут більше строге розуміння етнографії, ніж у Кольберга; нема тих уривкових а безсистемно нагромаджених нотаток історичних, географічних та топографічних, котрими Кольберг наповняв свої томи, нема філософування над міфологією, вдачею та духом людовим і т. п., нема тої ніби людової літератури, тих пісень двірських та виразно штучних, котрих у Кольберга також багато. Д. Свентек – совісний і старанний збирач, котрий дбає о чистоту матеріалу. Майже одинока писана річ, котру він передрукував, се «лист небесний» чи «Sen Przynajświętszej Panny Maryi Boga Rodzicy», звісний апокриф, що донедавна був дуже пильно читаний і переписуваний тамошнім людом (стор. 550 – 552).
Щоб дати виображення про багатий зміст збірки д. Свентека, подаємо тут розклад її матеріалу. В збірці 13 частей, з которих деякі доволі об’ємисті. І так на 33 сторонах описано головні заняття люду, рільництво і місцеві промисли (оліярство, мазярство) та ремесла. На 10 сторонах іде опис помешкань, будинків та приладів господарських. Далі 20 сторін посвячено описові убрань, строїв, страв і напоїв люду і дано його загальну характеристику.
На 60 сторонах іде далі опис празників і звичаїв, що підносяться до поодиноких пор року (народний дневник). До сього розділу долучено також осібно зведені звичаї господарські і згаданий уже, хоч доволі поверховий і неглибокий, обрис звичаєвого права (стор. 120 – 126). Далі на 50 сторонах іде опис обрядів, що відносяться до поодиноких моментів в житті чоловіка від уродження аж до смерті.
В сих обох розділах, звісно, мається чимало пісень. Особливо важна є збірка колядок – з них одна на апокрифічний мотив, як Марія з Ісусом тікала перед жидами, здибала чоловіка, що орав, і просила його, щоб, як жиди будуть за нею гнати, сказав їм, що бачив Марію тоді, коли сіяв пшеницю. На другий день пшениця його достигла, і жиди, почувши слова чоловіка, вернули знеохочені; пісня ся є й у нас, у збірці Головацького; більшість колядок у Свентка – чисто світського, величального змісту. Між ними особливо інтересні колядки – жидові орендареві.
Цікавий також опис т[ак] зв[аної] turonia, що відповідає нашій «козі» (обхід під час різдвяних свят і Нового року), а також текст вертепної драми «Król Herod» (стор. 92 – 99). Найобширніший є розділ VI (151 сторін), що обнімає пісні, поділені на групи: «думи» (д. Свентек, за приводом Кольберга, називає сим зовсім невідповідним терміном ті невеличкі обривки пісень епічних, баладово-новелістичного змісту, котрі заховалися серед надрабського люду), пісні любовні, п’яницькі, вояцькі, набожні і легенди (жебрацькі), в кінці – дрібні куплети (краков’яки). В тім розділі супроти збірок Кольберга нема майже нічого нового.
Безперечно, найцінніша часть збірки д. Свентка – се розділ 7 – оповідання, записані з уст народу (134 стор.). Д. С[венте]к поділив їх дуже розумно на перекази історичні і локальні, легенди (переважно апокрифічного змісту, всіх 15), казки і анекдоти (фацеції). Всіх оповідань поміщено тут 81, як бачимо, збірка доволі показна і різнородна. Дальші дві глави посвячені віруванням і медицині народній, почім описано забави і гри (всіх 15), подано гарну збірку загадок і приповідок, а нарешті словник провінціалізмів, уживаних у тій стороні. На похвалу збірки додати ще треба, що при кождій важнішій речі подано, де і від кого записана, а в піснях і казках строго задержано всі особливості місцевого мазурського діалекту.
Хиби можна б вказати хіба дві. Перша – брак передмови, в котрій би автор повинен був докладно вияснити свій метод збирання і схарактеризувати людей, від котрих записував матеріали і свої розмови з ними. Таке справоздання могло би бути дуже повчаюче для других етнографів.
Друга і далеко важніша хиба – се брак порівняння матеріалу, вміщеного в книзі, з іншими, давнішими збірками. Коли не сам збирач, то в усякім разі антропологічна комісія Краківської академії повинна би тямити, що такі бібліографічні вказівки при кождій пісні, казці, повірці і т. і. на паралелі, звісні вже з інших збірок – нехай би тільки польських, – се половина вартості збірки, бо всякому, хто хоче з неї користати, ощаджують масу праці над шуканням і порівнюванням тих паралелей.
Оскільки тямимо, пок[ійний] І. Коперницький, потроху, може, за нашою порадою, трібував запровадити сю встанову при редагуванні «Zbioru wiadomości do antropologii krajowej». Подаємо голос за тим, щоб звичай сей був принятий невідступно в дальших виданнях академії. Се вменшить трохи й масу паперу, котрий тепер задруковується збірками переважно звісних уже пісень, казок, повірок і відразу вкаже, що в котрій збірці є дійсно нового.
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1894, т. 1, кн. 2, с. 309 – 312.
Подається за першодруком.
Свентек Ян (? – 1926) – польський фольклорист-аматор.
Войціцький Казимир-Владислав (1807 – 1879) – польський фольклорист, письменник і педагог. Автор «Історії польської літератури» (1845).
Зенкевич Ромуальд (1815 – 1868) – білоруський етнограф і педагог, видав першу збірку білоруських пісень, описував археологічні пам’ятки.
Кольберг Оскар Юлійович (1814 – 1890) – польський етнограф, фольклорист і композитор. У своїх етнографічних працях подавав деякі відомості й про українців.
…пісня ся є й у нас, у збірці Головацького… – Йдеться про збірку Я. Головацького «Народні пісні Галицької і Угорської Русі» (1878).
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 205 – 208.