19. Грецькі посли в Ольги

Іван Франко

Як вернула Ольга з Царгорода,

Була в неї ще з царем пригода.

Грецький цар прислав послів до неї,

Як до хресної дочки своєї.

«Моя доню, як ти в нас гостила,

Много дарів ти від нас приймила.

І казала ти мені при тому:

«Як на Русь поверну я додому,

То пішлю тобі ще більші дари:

Слуг, і мід, і віск, і стад отари.

Ще й до того буду військо слати,

У потребах греків спомагати».

Відповіла їм на теє Ольга,

Так царю веліла відказати:

«Як приїдеш ти до мене в гості

І постоїш стілький час в Почайні,

Як я в тебе в Судеї стояла,

Тоді й дари від мене дістанеш».

Се сказавши, послів відпустила,

А цареві не дала нічого.

Писано д[ня] 13 цвітня 1914.

Отсе маленьке оповідання, немов сатиричний епілог до поважної драми, свідчить про те, що в дійсності побут Ольги в Царгороді не обійшовся без прикростей, за які руська княгиня могла бути в претензії до грецького цісаря і скористала з нагоди його посольства відплатитися йому не меншою прикрістю. Літописний текст (ст. 47) виглядає ось як:

И присла к ней цсрь грѣцкыи гля:

«Яко много дарихъ тя, ты же глала ми:

«Яко аще възвращю ся в Русь,

Многы дары послю ти:

Челядь и воскъ и скору,

И воя многы в помощь».

Отвѣщавши же Олга рече къ послом:

«Аще ты – рци – також постоиши

Оу мене в Почаинѣ, якож азъ въ Суду,

Тогда ти вдамъ (яже обѣщахъ цсрю»)

И отпусти послы си рекши.

Писано д[ня] 7 цвітня 1912 р.

Примітки

№ 403, арк. 79, автограф, реконструкція цього оповідання записана І. Франком на арк, 77; № 404, с. 225 – 227, писарська копія.

Почайна – річка в Києві, притока Дніпра; гирло Почайни служило портом в епоху Київської Русі. У Почайні за князя Володимира Святославича кияни відбували обряд хрещення.

Судея, Суд – тепер Золотий Ріг.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 89 – 90.