Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

«Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого

Іван Франко

Перша вистава українського театру відбулася при відносно невеликій кількості публіки, яка ледве наполовину заповнила невеличкий зал «Фройзін». А шкода, бо виставу як з погляду на самий твір, так і на гру акторів можна вважати без сумніву вдалою.

«Мартин Боруля», комедія на 5 дій Карпенка-Карого, є твором цілком сучасним, ніби живцем взятим з дійсності. Боруля, заможний чиншовий шляхтич на Україні, добивається у властей підтвердження свого шляхетства, він хоче зрівнятися з паном посесором; свого сина, який закінчив тільки сільську школу, він посилає працювати чиновником при земському суді, дочку також хоче видати заміж за людину «в чині».

Звідси велика кількість конфліктів і ситуацій, напівсмішних і напівтрагічних, аж поки нарешті важкий досвід не вилікував Борулю з цієї манії. Витіснення чиншової шляхти, показ того, як дрібні сільські багатії пнуться до панства, – ось суспільне тло цієї комедії.

В кількох вдалих постатях автор охарактеризував паразитичне, морально прогниле російське чиновництво і здорове ядро сільського люду. Наймит Борулі Омелько і старий балакун шляхтич Пеньонжка репрезентують гумористичний бік твору, хоча в образі Омелька автор дав скоріше карикатурне зображення придуркуватого парубка, ніж реальний тип.

Відповідно до цього задуму прекрасно зіграв цю роль п. Керницький, кожна поява якого на сцені викликала гомеричний сміх слухачів. Так само і п. Підвисоцький у ролі Пеньонжки уже своєю першою безкінечною і надзвичайно хаотичною розповіддю викликав тривалі вибухи веселості. Героєм вечора був п. Гембицький у ролі Борулі. Ця роль дуже динамічна, вона заповнює майже всі акти принаймні на три чверті. П[ан] Гембицький з високою майстерністю зумів від початку до кінця утримати знервований, гарячковий тон цієї ролі, вміло нагнітаючи його аж до найвищого ступеня в 4-й дії, щоб нарешті в 5-й дії появитися вже хворим, зламаним від пережитих розчарувань і поразок.

Інші, менші ролі були зіграні також добре: виділити треба пп. Яновича в ролі парубка Миколи, Стечинського в ролі шляхтича Гервазія та Ольшанського в ролі чиновника Націєвського. Антракти були дещо довгі. Наступна вистава – у вівторок: буде дано «» Котляревського з музикою у новій музикальній обробці п. Фалля; під час антракту п. Борковський заспіває один український музичний твір.


Примітки

Вперше надруковано польською мовою в газ. «Kurjer Lwowski», 1892, № 74, 14 березня, с. 3, за підписом Iw. Fr.

Подається за першодруком в українському перекладі.

Керницький Маріан (1864 – 1945) – актор, виступав на українській і польській сцені. У 1884 – 1892 рр. працював у театрі товариства «Руська бесіда» у Львові.

Підвисоцький Кость Осипович (1856 – 1904) – український актор, режисер і драматург. Виступав на українській і польській сцені, зокрема був актором, а деякий час і режисером театру товариства «Руська бесіда» у Львові, грав у трупі М. Кропивницького і М. Старицького. Автор п’єси «Підшиванець» та кількох драматичних переробок.

Ольшанський Михайло (1863 – 1908) – актор, виступав на українській і польській сцені. З 1888 р. (з перервами) працював у театрі Товариства «Руська бесіда» у Львові, деякий час був його режисером.

Фалль Лео (1873 – 1925) – австрійський композитор і диригент, послідовник «неовіденської» школи оперети, працював у театрі товариства «Руська бесіда» у Львові.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 28, с. 251 – 252.