Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

«Глитай, або ж павук» М. Кропивницького
та «Вихованець» М. Янчука

Іван Франко

У вівторок, 29 березня, поставлено драму Кропивницького «». Про саму п’єсу ми вже писали в попередні роки.

Зараз ми повинні підкреслити, що, незважаючи на гарну гру акторів, а особливо п. Підвисоцького, прикро відчувалася принципова вада цієї п’єси, як і взагалі українських п’єс з народного життя, – відсутність дії. Безперечно, п’єса виграла б, коли б теперішні 5 дій звести до 3. Незважаючи на те, що прибуток з вистави був призначений на побудову пам’ятника Барвінському, публіки було надзвичайно мало, так що прибуток, очевидно, не покрив навіть видатків, а директор Біберович дав на пам’ятник 10 золотих ринських, мабуть, чи не з власної кишені.

Натомість виставу, яка відбулася в четвер, в усіх аспектах можна вважати вдалою, особливо вдалою з касового погляду. Це була чи не перша вистава, на якій зал був заповнений. Було показано «Вихованця», 3-актову комедію зі співами М. Янчука. Після «Пилипа Музики» ця п’єса означає великий прогрес. Вона є більш реальною, її дія досить жвава, народ показаний таким, яким він є в дійсності, в щоденному житті, в праці; діалоги жваві й природні, мова гарна. Хибою композиції є хіба дещо неприродна любов молодого «вихованця» – сільського вчителя – до своєї опікунки, вдови Катерини, матері майже дорослих дітей, з якою цей «вихованець» у кінці п’єси одружується. Другою хибою можна було б вважати не зовсім вдалий добір пісень, причому, – і про це слід зауважити, – пісні були виконані не зовсім вдало. За винятком цього одного зауваження, актори зіграли свої ролі дуже добре.

Особливо належить відзначити справді прекрасну гру п. Керницького в ролі свата, комічної постаті п’єси. П[ан] Керницький говорив мало, але кожна його поява на сцені, особливо його міміка, викликали в аудиторії вибухи сміху. Справжній артистичний динамізм і почуття міри, з яким він провів другу дію, заслуговують похвали. Добре виконала роль Катерини пані Осиповичева, роль дуже важку, в якій почуття, подібні до почуттів материнських, до останньої хвилини борються з почуттям іншої любові, що часом то вибухає майже несвідомо, то знову силоміць приглушується. Немало також пожвавив сцену п. Стечинський в ролі дяка, який тимчасово заміщає вчителя. Роль «вихованця» грав п. Янович, роль Олени, вихованки Катерини, – пані Керницька. Обидві ці ролі були виконані добре. Слід відзначити також гру п. Ольшанського в ролі добродушного парубійка Семена, заїки, якого кохає Олена.

Як бачимо, у цій п’єсі автор подав ряд цікавих і оригінальних постатей, а українська трупа знайшла досить сил для того, щоб гарно, справді майстерно поставити цю п’єсу, яка напевно довгі роки буде окрасою репертуару української народної сцени.

Сьогодні, в суботу, буде дано драму «Не судилось», п’єсу на п’ять дій українського письменника Старицького.


Примітки

Вперше надруковано польською мовою в газ. «Kurjer Lwowski», 1892, № 93, 2 квітня, с. 5 – 6, без підпису.

Подається за першодруком в українському перекладі.

Про саму п’єсу ми вже писали… – рецензія І. Франка на п’єсу М. Кропивницького «Глитай, або ж павук» була опублікована в газеті «Kurjer Lwowski», 1890, № 327, 25 листопада.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 28, с. 258 – 259.