[Безглузде мимрення]

Іван Франко

Безглузде мимрення зустрічаємо ми в останньому номері «Червоной Руси» з приводу поданої нами інформації про заснування в Кракові українсько-польського студентського комітету для вшанування пам’яті смерті Шевченка. «Червоній Руси» не подобається також взагалі симпатія поляків до автора «».

Яка мета цього явища, – мимрить згаданий часопис, – не важко здогадатися; в результаті, однак, безперечно виходить як у відомій молитві: «Боже, врятуй мене від моїх друзів, з ворогами я сам собі дам раду».

Нам натомість дуже важко здогадатись, який сенс всієї цієї тиради і чим, власне, заважає панові Маркову шанування поляками українського кобзаря, який, крім «Гайдамаків», висловлював також бажання, щоб усі слов’яни стали добрими братами і синами сонця правди, та й у самих «Гайдамаках» неодноразово зітхав:

старих слов’ян діти

впились кров’ю.

А хто винен?

Ксьондзи, єзуїти.

Здається, що саме це сонце правди, ця симпатія, яка починає виявлятися серед братів, що сварилися віками, найбільше коле очі шановній редакції «Червоной Руси». А якщо так, то буркотіть собі, панове, буркотіть, скільки вам подобається, згадуючи слова Гете: «Des Pudels klaffen – des Gebell beweist nur, das wir reiten».

Примітки

Вперше надруковано польською мовою без підпису в газ. «Kurjer Lwowski», 1889 р., 17 березня, с. 4.

Подається в перекладі за першодруком.

в останньому номері «Червоной Руси»… – Франко має на увазі номер газети від 14 березня 1889 р., де була вміщена хронікальна замітка «Польские симпатии для Шевченка».

з приводу поданої нами інформації… – Згадана інформація під назвою «Rocznica zgonu Szewczenki» (Річниця смерті Шевченка) була надрукована в газеті «Kurjer Lwowski» 13 березня 1889 р., № 72, с. 4. У ній ішлося про створення комітету для вшанування пам’яті Шевченка із членів краківських студентських товариств: «Академічна громада», «Czytelnia akademicka» (Студентська читальня), «Bratnia pomoc» (Братня допомога), «Chór akademicki» (Студентський хор).

Марков Остап Андрійович (1849 – 1909) – москвофільський діяч, засновник і редактор реакційних газет «Пролом» (1881 – 1882), «Новий пролом» (1883 – 1887), «Червоная Русь».

Des Pudels klaffen… – перифраза з поезії Й.В.Гете «». У Гете: «Und seines Bellens lauter Schall // Beweis't nur, dass wir reiten».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 271.