14. Блюдитеся бѣса полуденнаго

Іван Франко

Струєю різнобарвною

По тротуарі плив та плив

Потік людський, а літній пал

Усіх до поспіху наглив.

Дванадцята ударила,

Іще збільшився сонця вар,

В повітрі затремтіло щось –

Чи втома дивная, чи чар.

Я смугою тінистою

На другім тротуарі йду

І течію барвистую

Байдужим поглядом веду.

І враз мій зір спинивсь на мить

На білій постаті дрібній,

Що тихо йшла в противний бік

В палючій пасмузі літній.

Зирнула, вгледіла мене

І стала, вхопилась за грудь,

І півотворені уста,

Здається, віддиху жаждуть.

І звільна поверта лице –

До мене, біле, наче сніг, –

Мене кольнуло в серце щось,

Я похиливсь, пішов, побіг.

Іду – і думка блиснула:

«Невже направду се вона,

Моя колишняя любов,

Моя богиня осяйна?!»

Я напруго вернувсь назад

І оком по юрбі веду:

Он тут би бути їй… Нема.

А може, онде? Ні сліду!

Біжу щодуху. Серце б’єсь…

Зір сквапно ловить кожду стать,

Та білої з сніжним лицем

Ані слідочка не видать.

І весь задиханий, я став,

І зимний піт з чола потік,

І думка блиснула: «Вдурів!

Вона ж умерла, нині рік!»

Я тямлю смерть її. Шпиталь.

Гарячка… Кашель… Хрипота

Худенький трупик в білому…

І згірдний буркіт: «А, се та!»

І жах мене проняв під сим

Палючим сонцем, в тій юрбі

Живій, що все плила й плила

И мене несла кудись в собі.

Та в серці я на все життя

Болючий той укол поніс…

Отак із мене без пуття

Закпив собі південний біс!

Сей вірш написаний у Криворівні в вересні 1907 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1907 р., кн. 10, с. 226 – 227, за підписом Невідомий. У збірці «Давне й нове» І. Франко засвідчив, що «сей вірш написаний у Криворівні в вересні 1907 р.».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 272 – 273.