6. Русинам-фаталістам
Іван Франко
«Акбар Аллах! Бог великий! –
Каже турчин, каву п’ючи. –
Що тобі засудить Аллах,
То засуд вже неминучий.
Як повиснуть, то повиснеш,
Хоч топися в морських валах:
Як втонуть, втонеш, хоч вішайсь,
Щоб ти знав, що акбар Аллах!»
«Гірка доля, – каже русин, –
Слала нам князів хижацьких,
І половців, і литовців,
І неситих дуків ляцьких;
Дер нас турчин і татарин,
Скубли і московські люде, –
Русь тверда все перебула,
То й ще більше перебуде.
А нові дні принесли нам
Доброчинні інституції:
Автономію, додатки,
Податкові екзекуції,
Банки, лихву, ліцитації,
Повінь, голод, горе всюди…
Але що нам тим журиться?
Русь тверда все перебуде.
Много ми знесли в життю вже,
Та ще й більше чень знесемо:
Бо ми, бач, терпінням сильні;
Терпимо, значить жиємо.
З’їсть вовк пастирів, з’їсть нас всіх,
То й без русинів Русь буде.
Вона ж стілько перебула,
Що й себе ще перебуде».
Примітки
Уперше надруковано в журн. Зеркало, 1883 р., № 10, 15 мая, с. 78, під назвою «Похвалюючимся гнилим русинам», за підп.: Мирон ***. Пізніше І. Франко включив текст поезії у збірку «Давнє й нове» (1911, с 189 – 190). Зберігся автограф (№ 192, арк. 23 – 25), під текстом підп.: Мирон, автограф перекреслений олівцем.
Первісна редакція цього вірша складається із 7 строф. Подаємо з цього вірша 2, 5, 6 і 7 строфи первісної редакції:
(2) Акбар Аллах, Бог великий, –
Каже руське плем’я смирне, –
Кому схоче, на лепету
Бог із неба камінь швирне.
Наша річ – все смирно, тихо
Претерпіти, руські люде,
Русь багато перебула,
То ще й більше перебуде.
(5) Акбар Аллах, Бог великий,
Дав проводирів нам славних,
Що бажають нам не волі,
Але пут самодержавних,
Що хотять нас вчить, самії
Темні, в розі мов табака.
Русь багато перебула,
Перебуде й те, сарака.
(6) Русь тверда все перебуде,
Що нам гризтися, боротись;
Доки той Бескид триває,
То і Русь триває доти.
Наша річ – все претерпіти.
Ми терпінням […] сильні,
Тож терпім, терпім і вірмо
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
(7) Русь тверда все перебуде,
Хоч проводирів не стане,
Ми без них терпіть зумієм,
Бо се нам від віку знане.
А хоч всіх пожре нас ворог,
І без русинів Русь буде;
Бо Русь много перебула,
То й те якось перебуде.
Є. М. Баран, М. О. Зубрицька
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 38 – 39.