Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

14.01.1880 р. До Ф. К. Вовка

Львів 14/1.80

Дорогий добродію!

Лист Ваш одержав вчора і нині відписую. Жаль, що Ваше видання так запізнюється. У нас би його конечно здалось, щоб трохи оживити людей. Та й коли-то ми зможемо тут своє поставити? А то наші українофіли друкують, пишуть таке, що аж їм самим обридло, немов ті пси у Гейне, що просять прохожого: «А копни ж нас, най гавкнем раз!» І копнути їх нікому.

З нашої «Др[ібної] біб[ліотеки]» сими днями вийшли XII і XIII кн., а далі вже не знати, коли попрем що-не-будь, бо маєм довгу у друкарні десь з на 50 р., так що господь знає, коли й сплатити його. Недавно мав я лист з К[иєва] від Цв[ітковського] з посилкою 25 р., з котрих половину дав на довг у друкарню, а на половину купив деяких книжок («Нову фізіологію», Єгера «Про людську силу робочу»). Щоб заробити на життя, я наймився в «Діло» писати новинки та всяке сміття, яке пригодиться. Крім того, для других же укр[аїнців] переводжу «Мертві душі» Гоголя, а для «Правди» – «Фауста». Тільки ж звісна річ, що наші укр[аїнці] наймуть, роботу возьмуть, а платити дасть біг.

Вам я пошлю – скоро буде чим оплатити посилку – «Батьківщину», все, що вийшло, – «Діло», 1 н-р і ще дещо. Пан з Тульчі писав до Ант[она] Маньк[овського] про гроші і своїм звичайним нагулькуватим способом відразу допоминається: присилай сей час 250 р.! Будьте ласка переказати йому – Ант[ін] сам не пише, бо нездужає, – що: 1) грошей є в краківськім суді 150, а не 250 р.; 2) вони досі знаходяться в краківськім суді і перед кінцем розправи, т. є. перед мартом (розпр[ава] подовжить звиш 6 неділь) їх не віддадуть ніяким світом; 3) чи віддадуть по розправі, се ще не знати, се залежати буде від того, чи засудять А[нтона] М[аньковського], чи ні.

Щодо друкарні, то сам же він був тут і допитався все, – якого ж чорта лисого ще питає? Впрочім, на всякий спосіб, як віддадуть з Кракова гроші, то віддадуть друкарні, котра, як чути, числить собі (за невиготовлені на час роботи) 70 р., а виготовити і скінчити ті роботи не хоче. Ось йому віз і перевіз. Якщо буде більш звісно, то сей час напишемо.

Здорові будьте а швидко присилайте своє видання.

«Др. біб.» послідні книжки вишлю враз із попередніми по одн[ому] прим[ірнику].


Примітки

Вперше надруковано: Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., с. 387. Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 955.

немов ті пси у Гейне, що просять прохожого… – Далі І. Франко цитує рядок з третього розділу поеми німецького поета Генріха Гейне (1797 – 1856) «Німеччина. Зимова казка» у власному перекладі.

…лист з К[иєва] від Цв[ітковського]… – Цей лист не зберігся.

Цвітковський Юрій (1843 – 1913) – український громадський діяч, педагог.

Єгер Євген (1842 – ?) – німецький публіцист і економіст.

…пeреводжу «Мертві душі» Гоголя… – «Мертві душі» у перекладі І. Франка під назвою «Мертві душі, або Вандрівки Чичикова. Поема Миколая В. Гоголя» були видані накладом редакції «Діла» у Львові в 1882 р., «Діло» повідомило про вихід «Мертвих душ» 25 березня 1882 р.

…а для «Правди» – «Фауста». – Початок перекладу «Фауста» Й.-В. Гете був надрукований у «Правді», 1880, вип. 1 – 3, с. 1 – 24.

Ант[ін] сам не пише, бо нездужає… – Тобто заарештований, перебуває у тюрмі.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 228 – 229.