Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

10.02.1880 р. До М. І. Павлика

Львів

Коханий!

Страх, як давно я не писав до Вас, – сотка літ чи й більше! А тим гірше, що се моя вина, – гадав чоловік: зажди, аж будеш міг що доброго написати, яку хорошу звістку донести, – а так раз у раз писати про погань, спорити або розповідати тутешні паскудства – бігме, що опротивіло по саме горло. А тепер приходиться все-таки писати мізероту! Ось благодать, нічого й казати! Та чорт з нею, передовсім мушу розказати Вам, що тут нового.

З нашою «Др[ібною] біб[ліотекою]» круто. 12 і 13 кн. («Довбня», III, і Шеля «Суспільно-політичні сторонництва в Німеччині») ледве якось випхали, та й то досі маємо на 100 р. довгу. Розходиться не надто, бо у всіх тісно і крухо. Вишлю Вам сими днями, скоро буде пару центів. З «Новою осн[овою]» нічого не знати – все мало зробитися по моїй поїздці в Росію, ну, але звісна річ, о тім тепер думати ніщо, а у нас годі набрати на стільки своїх грошей. Та й коби де мож заробити, то би чоловік запродався хоть на як довго, – а то-бо годі.

От я з початком року найнявся до підлого «Діла» новинки писати, іншої роботи Барвінський не хтів уступити; ну, але тепер по виході Шеля, де-м го сокрушив, і він відвернувся геть, – новинки, правда, писати каже, але ані газет не дає, ані не платить. Нікуди, члече, повернутися, так що я мушу від 1 марта їхати на село, а іменно в Ваші сторони, до Березова, до Геника, чень, там буду міг скінчити яку довшу повість, котру би мож було продати хоть би чортові лисому, а то тут за вічною грижею й гадки нема про белетристичну роботу.

Не знаю, чи д. Вольський розповів Вам все то, що я переказав, – та й того не багато було. «Буря» Островського була тут на сцені, хоть не найліпше відіграна, а зробила огромне враження не лиш на молодіж, але й на інтелігенцію. Москалофіли остентаційно винеслися, кажучи, що автор «поганит русский народ». Попи не могли догадатися, що там за мораль, а старі курви дуже були згіршені, що герой «цілує чужу жінку, – ах!».

Просіть д. Вольського, котрому кланяюсь через Вас, щоб був ласкав додержати того, що прирік, т. є. прислати Реклю, Герцена, Чернишевського «Общину и государство» і ще дечого з французьких наукових речей, о котрі я просив його. Я тут вже замовив робітників, котрі переведуть Реклю тоту часть, що о нас, – і накладці навіть найдуться.

А й Ви будьте ласкаві прислати, що там вийшло нового, особливо п’яту «Громаду», котра, чень же, вже готова, а також брошурок «Про те, як земля стала не наша» і «Про хліборобство» кілька прим[ірників], тут допитуються, а в мене нема.

Я тими часами два рази був слабий так, як не слабував від многих літ – ну, але тепер трохи подужав. У нас тут для «Др. біб.», крім Вашої «Бурі», приладжено до друку ось які штуки: Фрітца Шульце «Як виробилося поняття душі?», Бокля «Попи і поступ в Іспанії», Маркса «Початок і розвиток капіталістичної продукції», Енгельса «Початок і основа соціалізму». Тільки грошей дасть біг.

Я тепер переводжу Шульце ряд статей з історії філософії: «Грецька філософія природи і її відносини до новішого природознавства», «Християнство, його початок і відносини до природознавства», «Природознавство в середніх віках», «Бекон Веруламський, творець новішого реалізму» і вкінці «Кант і Дарвін». Всі ті штуки становлять цілість, хоть зрозумілі й окремо, невеличкі (крім послідньої), а що головне, то критика думок філософічних, зводження всього на знання природи і еволюцію, – так що цілість Шульце вийде, по-моєму, далеко краща, як Ланге «Історія матеріалізму», а щонайменше о четверо коротша.

А що з Вашим «Питанням робітницьким»? Чи воно скінчене, і коли пришлете? Донесіть також, чи вийшов дальший «Jahrbuch»? Пришліть, як що маєте хорошого з французьких книжок. А тільки не присилайте таких штук, як Герцена резюме з Sargant’а про життя Оуена. Я маю великий респект перед Герценом як психологом, але зовсім не маю респекту перед Sargant’ом, котрий взявсь писати про Оуена, не читавши його головних статей, – а й те, що читав, старавсь по-своєму перекрутити.

Редакція «Pracy» просить м’я написати ось що у відповідь на Ваше письмо: уживаючи слова «w Polsce», ред[акція] зовсім не мала на думці ніякої політики, а вже про «Polskę w dawnych granicach» їй ані снилося – слово те вирвалось їй знехотя, з простої асоціації понять: пишеться польською мовою, ну, і в Polsce. Не великий ще гріх. Уже для того самого вона не може й помістити Вашої дописі, котра, крім того:

1) загостра і наразила би редактора на сидження,

2) в ній Ви якраз, і то якнайгостріше, робите то, чого спочатку не радите робити редакції, – іменно: підносите питання національне і ставите його так, немов з почуттям огромного якогось розділу між тими народностями, – stricte означаєте границі (що, впрочім, на ділі зовсім не є так stricte розділене та розграничене) і домагаєтесь вкінці, щоб ред[акція] в тім згляді ясно висказала свою думку.

Сього ред. не зробить, бо її національні спори зовсім не обходять, так як не обходять її читателів, і так як се затим не лежить в її програмі, і так як «Praca» займається питаннями суспільно-економічними, а політичними лиш остільки, оскільки вони тикають тамтих (загальне голосування), а питань національних рушати не може. А в «Równość» і я би Вам не радив підносити рекримінації на «Pracu» задля пустого слова, котре притім самі ж Ви з мухи роздули в вола.

Не гнівайтесь, коханий, за сесю відповідь, бо вона не моя, а загальна. Я дуже рад би знати, як Ви там живете і що поробляєте, що студіюєте, пишете, думаєте. Ви взагалі такі скупі на звістки о женевськім житті, на що знов я такий цікавий, що вкінці не зле би було, якби Ви в тім згляді трохи ширше розписалися.

Михайлові Петровичеві мій щирий поклін. У мене до нього й просьба є, а то ось яка (передаю через Вас, щоб йому не наприкрятися своїм писанням): тут у нас один чоловічок хоче переводити на німецьке Марка Вовчка і хотів би мати вступ «Життя і значення М[арка] В[овчка] для літератури і суспільності української». Чи не ласкав би М[ихайло] П[етрович] написати, бодай коротко, – се була би робота вдячна, бо той чоловічок може замістити перевід в «Universal Bibliothek» Реклама, де буде розходитися і не запропаде так, як у других видавництвах. М. П. міг би написати по-нашому, – тут вже переведуть. Просіть його від мене і від себе, щоб зладив. Якби мож здобути портрет, то Реклам міг би також подати, – але се менша річ.

Поки що відписуйте ще і посилайте на давні адреси – мені здається, що й відтак також буде можна, бо на всякий спосіб усе від Вас мусить приходити до Львова, а на провінцію нічо. А тут вже люди відберуть, що треба, то самі залагодять, а що треба, то й мені на село донесуть. Так-таки й пишіть.

А ще одно я хотів Вам сказати: коханий, мені здається, що чи не ліпше було б Вам та з весною вертати сюди, відбути тих 6 місяців – процес за «Молот», безперечно, не випав би так лихо для Вас, як за «Дзвін», – ну, і відтак почали б ми знов роботу, тільки грунтовніше, більше обдумано, ніж перший раз. Що Ви на то кажете? Чи воно так є, чи лиш мені так здається, що Ви з Жен[еви] не скористали так багато, як думали вперед? А й мені тут погано без Вас, ні з ким побалакати, поспорити, – kein Reiben – kein Leben… Роздумайте добре і вертайте якнайшвидше, бігме! А хіба Ви так гадаєте, що не зможете вже жити тут, в гострішім кліматі і поганьших обставинах? Мені здається, що хоть з бідою напів, а видержати чоловік мусить, – а там далі піде робота, і наукова, і писарська, – мож буде дихати. Ану, руштеся!

А поки що жду Вашої відповіді і цілую Вас сердечно.

Ваш Ів.


Примітки

Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 164 – 168.

Датується М. Павликом за поштовим штемпелем на конверті .

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1491.

…по виході Шеля, де-м го сокрушив… – До брошури Ганса Шеля «Суспільно-політичиі сторонництва в Німеччині», яка вийшла в 1879 р. передруком з «Правди», І. Франко додав післямову «Редакція «Правди» в боротьбі з вітряками (Замітка на примітки до Шеля в XI вип. «Правди»)», де піддав гострій критиці редакцію «Правди» і В. Барвінського, який виступав проти економічної теорії К. Маркса.

…до Березова до Геника… – Тобто в село Березів-Нижній Коломийського повіту (нині Косівського району Івано-Франківської області), де жив приятель І. Франка учитель Кирило Геник.

прислати Реклю… – Мається на увазі присвячений Росії та Україні п’ятий том 19-томної праці Е. Реклю «Земля і люди. Нова всесвітня географія» (1876 – 1894).

…Чернишевського «Общину и государство»… – Праці під такою назвою у М. Г. Чернишевського нема. Очевидно, йдеться про його статтю «Экономическая деятельность и законодательство».

брошурок «Про те, як земля стала не наша» і «Про хліборобство»… – Йдеться про агітаційні «метелики» для народу, видані М. Драгомановим у Женеві.

Шульце Фріц (1846 – ?) – філософ-неокантіанець, професор філософії в Ієнському університеті і Дрезденському політехнічному інституті, автор багатьох праць – переважно з історії філософії. Автограф незакінченого перекладу його статті «Як виробилося поняття душі?» зберігається в Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів (ф. 3, № 462).

А що з Вашим «Питанням робітницьким?» – І. Франко запитує про Павликів переклад «Die Arbeiterfrage» («Робітниче питання») Ф. А. Ланге.

…Герцена резюме з Sargant’a npo життя Оуена… – Йдеться про книжку У. Л. Сарганта «R. Owen and his social philosophy», 1860. Численні виписки з цієї книжки О. Герцен використав у дев’ятому розділі шостої частини «Минулого й дум», присвяченому Р. Оуену.

«Universal Bibliothek» Реклама – дешеві видання творів найвизначніших письменників світу. Засновник видавництва – Антоній Філіпп Реклам (1807 – 1896).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 229 – 232.