Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

16.03.1884 р. До К. К. Попович

Львів Львів, дня 16 марта 1884, ул. Ліндого, ч. 3.

Високоповажна пані!

Діставши від п. Партицького Ваші вірші до рецензії, я, признаюсь Вам, закинув їх був між папери і якось не мав охоти навіть читати. Нам присилають з різних сторін так багато віршів, і то – не проти Вас кажучи – так кепських, що не раз розпука бере чоловіка, читаючи ті плоди безмисності і легковаження дитинячого. Нігде правди діти, я не надіявся нічого більше і по Ваших віршах, особливо, що форма вже на перший погляд видалась мені досить нерівною та негладкою. Аж нині, урвавши хвилину часу від інших праць, я случайно прочитав Ваші вірші і дуже приємно розчарувався, побачивши в них в незручній, правда, але не зовсім таки невдачній формі гадки здорові, а місцями навіть з немалою поетичною силою виражені.

Я сей час сів і переробив з них два кусники: «Чого я бажаю» і «Вічну любов», позволяючи собі, крім конечних для вигладження форми дрібних перемін у вираженнях, ще лиш невеличкі приставки або скорочення, за котрі, надіюсь, Ви не прогніваєтесь на мене. В обох кусниках мого додатку є всього 4 стрічки, котрі Ви легко розпізнаєте і котрі, чей же, не споганять красоти Вашого помислу, але, противно, доповнять його.

З проб Ваших бачу, що у Вас є талант поетичний, – тільки форма слаба, потрібно Вам вправи в просодії і читання знатніших взірців поетичних. Поезія ставить тепер до своїх поклонників строгі вимагання – зміст і форма мусять бути докладно обдумані, студійовані і введені в якнайповнішу гармонію. Минув час ноншалянції в формі, розлізлості в вираженні, – ба, ні, такого часу в епохах розцвіту поезії ніколи й не було.

Я не знаю, чи Ви мали б охоту і час взятися до таких студій, котрі одні могли би прояснити і розвити Ваш талант. Сли так і сли би Ви не погордили моєю порадою, то я готов Вам по силі можності помагати і вказувати дорогу. Тільки заким би я міг Вам порадити, яких, н[а]пр., авторів читати, то мусив би-м знати, що Ви читали досі і якими мовами владаєте, на котрих би Ви могли читати. Думаю, що Ви відповісте мені в власнім інтересі на ті питання.

І ще одно. Я радив би Вам покинути Ваш дивоглядний псевдонім «Зулейка». Псевдоніми мають місце при статтях політичних, памфлетах і пр., але при віршах ліричних, де кожна стрічка повинна характеризувати іменно особу автора або авторки, тут псевдоніми, а ще такі турецькі, якось не на місці. Хіба ж Ви встидались би під свої мислі і слова положити своє власне ім’я?

Прийміть, ласкава пані, слова поздоровлення і заохоти до дальшої праці на ниві нашої літератури від прихильного Вам

Івана Франка.


Примітки

Вперше надруковано у кн.: Іван Франко. Статті 1 матеріали, зб. З, 1952, с. 67 – 68.

Подається за автографом – ЛНБ, ф. 29, № 658, с. 1 – 2.

Попович (в одруженні Боярська) Климентина Карлівна (1863 – 1945) – українська письменниця, за фахом учителька. Розпочавши літературну діяльність при підтримці І. Франка, виступала з поезіями та оповіданнями в періодиці, альманасі «Перший вінок», згодом у «Літературно-науковому віснику». Написала спогади про І. Франка (1926). Листування І. Франка з К. Попович тривало протягом 1884 – 1895 рр.

Автографи 28 листів І. Франка до К. Попович зберігаються в ЛНБ (фонд Возняка, № 658); 44 листи К. Попович до І. Франка – в Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1618.

Я сей час сів і переробив… два кусники: «Чого я бажа ю?» і «Вічну любов»… – Ці поезії К. Попович були опубліковані в журналі «Зоря», 1884: «Чого я бажаю» в № 6, с. 44; «Вічна любов» – у № 13, с. 103.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 403 – 404.