Розлука («Віддай же моїм віям сон…»)

Переклад Івана Франка

Віддай же моїм віям сон,

Що забрано у мене!

Дай вість мені, де дівсь мій ум.

Що геть утік від мене.

Коли помешканням моїм

Любов зробилась, я пізнала,

Що сонність із моїх повік

Назавсігди пропала.

До мене мовили подруги:

«Таж досі добре ти ходила!

Чого ж тепера сновигаєш,

Немов би все блудила?»

Я відповіла: «Блиск його очей

Так одурив мене.

За кров мою, що він пролив,

Прошу я, щоб простив мене.

Не винен він, що кров пролив,

Сама я винна тому,

Бо мучила його, аж він

Зробив се покрийому.

На зеркало моїх думок

Він кинув тінь, як сонце всюди;

І відблиск постаті його

Горить у моїй груди».

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 124.