Вона («Як верба степова…»)

Переклад Івана Франка

Як верба степова у вітрах весняних,

Так гойдає вона своє тіло,

І бажання збуджуючи в серцях людських,

Вона ходить привітно і сміло.

Коли зуби покаже, всміхаючися,

То гадаєш у подиві й горі,

Що се блискавка враз огняна, осяйна

Промигнула вмить поперед зорі.

Чорні кучері їй з голови нависають

Над чоло і над очі;

Вони південь хоч би найясніший зміняють

В пітьму темної ночі.

Та коли вона навіть у пітьму відслонить

Свою пишную вроду,

То нараз проясняється світ весь тобі

Від заходу до сходу.

Ой стрункая тополя, стрункіший іще

Її стан уродливий;

Ой шпаркая газеля, шпаркіший іще

Її хід чарівливий.

Її очі широкі, блискучії шлють

Смертоноснії стріли,

І в кайдани кують, і на муки беруть

Тих, кого полюбить захотіли.

Невідхильна любов обхопила мене,

Коли я угледів її вперве.

Не дивуйте, що хорий ніщо не спімне,

Бо поражені в нього всі нерви.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 130.