Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

20.03.1889 р. До М. П. Драгоманова

20 березня 1889 р. Львів Львів, ул. Зиблікевича, ч[исло] 10. 20/3 1889

Вельмишановний добродію!

Посилаючи Вам «Киевскую старину», прикладаю «Каїна» 2 екз[емпляри], «Dziennika polskiego» 4 н[оме]ри (здається, вистарчить, щоб мати поняття о статті), 2 листи казок білоруських і 2 листи відбитки Вашої статті. Поправки Ваші прийшли запізно; друкарня «Kur[jera] Lw[owskiego]» не настільки багата, щоб могла держати наскладане так довго, по видрукуванні відбитки зараз же й розібрано. Впрочім, у відбитці, як побачите, я попоправляв багато помилок друкарських, які були в н-рах «Kur.» (там я коректури не читаю). Не прогнівайтесь, коли дальше мені прийдеться пропускати (щоб швидше скінчити) деякі нотки, менше інтересні для польської публіки [Деякі, як бачите, я втикаю в текст і далі так само робитиму. – Примітка І. Франка]. Передмову, котру Ви бажали б зладити, будьте ласкаві переробити яко послісловіє, бо наперед уже годі.

На днях починаю складати другу главу споминок і для того прошу присилати швидше додаток, о котрім згадуєте, щоб можна обчислитися з місцем і коштом. Правду кажучи, якби не кошт, то друга часть споминів Ваших була б уже готова, але я на хвилю зупинився, щоб повернути хоч трохи виданих грошей і не влазити в великий довг.

Три книжечки, досі видані, коштують ок[оло] 120 гульд[енів], а досі з розпродажі вернулось ледве 25 гульд. З України про моє видання ані однісінького слова, окрім прихильного листа Дашкевича.

Те, що я писав Вам про «Одіссею», – безпредметне; пізніше я довідався від Барв[інського], що Ніщинський дарував «Одіссею» редакції «Правди», де вона буде друкуватися. Ну, і з богом, хоч одна цінна річ буде в «Правді».

Щодо Ваших споминів замічу ще одно: несправедливо Ви закидаєте Романчукові й Барвінському, що вони запропастили «» Руданського (мимоходом скажу: переклад безбожно невдалий, скучний і зовсім не стоючий друку, з того, що було надруковано, я не міг перечитати й одної картки, хоч «Іліада» належить від 5-ої гімн[азичної] класи до улюблених моїх книжок і я читав її в різних переводах щонайменше 10 раз); в «Зорі» 1886 р. було показано мною «по свіжим слідам», що рукопись «Іліади» забрав Антон[ович] до Києва, де вона й досі лежить.

Конечно, з другими Вашими закидами до галичан я вповні годжуся. Може би, також викинути малесеньку шпильку, пущену по адресу київської громади, котра признала шкідливим видання пісень політичних і Шевч[енка]? Шпилька заслужена, але мені здається, що не тут їй місце. Будьте ласкаві, щодо тих трьох пунктів (1, Кістяківський; 2, затрачення «Іліади»; 3, шпилька громаді) написати свою думку, чи встоюєте на тім, щоб друкувати як є, чи згоджуєтеся на зміну vel на пропуски, щоб можна було се зробити ще в рукописі, бо викидати або додавати в друкованому незручно, та й кошту мені більше друкарня числить.

Жду також на переднє слово до Верна і на присилку книжок, де були брошури Zittel’a, в одній з них є Стоюніна життя Пушкіна, котрого мені дуже треба.

Ще одна до Вас просьба: будьте ласкаві замовити для мене яке добре видання Дантової «Divina commedia» з коментарієм, хотілось би мені деколи для віддиху навідуватись до тої колосальної святині середньовікового духу, головно задля недосяжимої простоти і грандіозності її стилю. Може, удасться дещо й на наше бідне поле перенести.

Хотілось би так багато дечого зробити, а тут чую, що сила така малесенька, та й тої хвилями зовсім не стає. Я переконавсь о тім найліпше на своїм торішнім романі, тепер він видавсь мені зовсім не стоющим друку, крім одної першої глави, котру я відірвав і як осібну цілість надрукував у варшавському «Ateneum».

Цікавий я дуже, що Ви скажете про «Каїна»? Він сидів мені в мозку ще від часу, коли я перекладував Байронового «Каїна», і тільки торік я осилив якось сю жидівську легенду, домішавши до неї шматок з легенди про Фауста, котрий з вершин Кавказу оглядав рай. З обробкою – сміло скажу – намучивсь я щиро: цілість перероблював два рази з грунту, так що з первісно написаного ледве чи осталось нетиканих до 200 віршів, деякі часті перероблював і три, й чотири рази, майструючи зовсім нахолодно, по-столярськи. Боюсь, що багато слідів того майстрування осталось видно.

Найгірше те, що у нас, у Львові, абсолютно ні з ким о таких речах порадитись, нікого попросити о рецензію рукописі. Одна моя жінка, спасибі їй, задала собі праці прочитати рукопис після кожної переробки і дала мені деякі дуже розумні ради. Але в речах літератури і поезії вона профан. А з більш тямущих людей П[авли]к взагалі в мою поезію не вірить і для таких речей, як «Каїн», мало має зрозуміння, а Коцовський, одинокий у нас справді тямущий критик і тонкий аналітик, котрий уміє ввійти в річ, той, хоч тепер зо мною в дружніх відносинах, але тільки для того, що здалека. Після недавніх сумних досвідів я йому з нічим не набиваюся, особливо, коли він кілька разів з кровавим докором випоминав мені, що рецензував мого «Валентія».

Оце я розбалакався про поезію, а забув про дійсність. У мене родився другий син, Тарас. Жінка після родів дуже ослаблена, але, впрочім, здорова і пробує вже вставати.

Оце тільки був у мене Мандичевський і просив мене держати відчит у Станіславі на вечерку Шевченка.

Кланяюсь Вам і поздоровляю

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 290 – 292.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1399).

…прикладаю «Каїна»… – Поема І. Франка «Смерть Каїна» видана у Львові у серії «Літературно-наукова бібліотека» (1889, кн. 3).

… 2 листи відбитки Вашої статті. – Йдеться про статтю М. Драгоманова «Земський лібералізм в Росії».

Поправки Ваші прийшли запізно… – Надіслані в листі М. Драгоманова до І. Франка від 12 березня 1889 р. (див.: Матеріали, с. 290).

Передмову, котру Ви бажали б зладити, будьте ласкаві переробити яко послісловіє… – Це відповідь на пропозицію М. Драгоманова в тому ж листі написати «переднє слівце» до окремої відбитки статті «Земський лібералізм в Росії» (див.: Матеріали, с. 290). Післямова М. Драгоманова опублікована під заголоиком «Ziemstwa rosyjskie i polacy» в газеті «Kurjer Lwowski», 1889, 8 травня; 1889, 9 травня, і в окремому виданні: Dragomanów М. Z dziejów liberalizmu w Rosji. Lwów, 1889.

З України про моє видання ані однісінького слова – окрім прихильного листа Дашкевича. – Йдеться про лист М. Дашкевича до І. Франка від 22 березня 1889 р. за ст. ст. (ІЛ, ф. 3, № 1605, арк. 235 – 236) з подякою за другий і третій випуски «Літературно-наукової бібліотеки» та схвальним відгуком про поему І. Франка «Смерть Каїна».

…Ніщинський дарував «Одіссею» редакції «Правди». – Переклад П. Ніщинського опубліковано накладом «Правди» у вигляді окремого додатку до журналу: Гомерова Одіссея. Гекзаметром на мову українсько-руську перевіршував Петро Байда, Львів, 1890 (ч. 1), 1892 (ч. 2).

…несправедливо Ви закидаєте Романчукові й Барвінському, що вони запропастили «Іліаду» Руданського… – Це закид М. Драгоманова в другій частині «Австро-руських споминів» (Львів, 1889, с. 52 – 58) редакторам львівської «Правди», які нібито зволікали з публікацією перекладеної Ст. Руданським «Іліади». І. Франко вмістив у «Зорі», 1886, кн. 7, замітку «До бібліографії творів Ст. Руданського», де засвідчив, що 1880 р. рукопис перекладу «Іліади» «на жадання київлян» був забраний у редактора «Правди» Ю. Романчука і переданий до Києва.

…брошури Zittel’a… – Йдеться про кн.: Zittel Emil. Bibelkunde. Karlsruhe, 1882, надіслану І. Франкові М. Драгомановим.

…Стоюніна життя Пушкіна… – Йдеться про працю російського педагога та літературознавця Володимира Яковича Стоюніна (1826 – 1888) Исторические сочинения, ч. П. Пушкин. Спб., 1881. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 364.

Данте Алігієрі (1265 – 1321) – італійський поет, автор поеми «Божественна комедія».

Може, удасться дещо й на наше бідне поле перенести. – Свої переклади з «Божественної комедії» І. Франко почав публікувати 1900 р. у «Літературно-науковому віснику»; згодом вони увійшли до його книги «Данте Алігієрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії». Львів, 1913.

«Ateneum» – літературно-науковий журнал ліберально-буржуазного напряму, виходив у Варшаві в 1876 – 1901 рр.

…рецензував мого «Валентія». – Згаданий відгук В. Коцовського, очевидно, не друкований і досі не відомий. Поема І. Франка «Святий Валентій» уперше опублікована вже після його смерті («Червоний шлях», 1926, № 9).

У мене родився другий син, Тарас. – Тарас Іванович Франко (1889 – 1971), український радянський літературознавець, автор спогадів про І. Франка. Народився 9 березня 1889 р.

…був у мене Мандичевський і просив мене держати відчит у Станіславі на вечерку Шевченка. – Цей виступ І. Франка відбувся 1 квітня 1889 р. (див.: «Діло», 1889, 26 квітня).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 202 – 204.