16. Оповідання про Анахарсіса (кн. IV, розд. 76 – 77)
Іван Франко
76. Супроти чужих обичаїв мають правдиву відразу. Навіть одні від других не переймають нічого, а тим паче від греків; се показали вони виразно на Анахарсісі, а потім на Скилєсі. Перший із них, Анахарсіс, звідав велику часть світу і скрізь показав себе дуже мудрим чоловіком. Вертаючи до своєї Скіфії і пливучи через Геллеспонт, він пристав до берега біля Кизіка. А що в Кизіку застав власне врочистий празник, який справляли міщани на честь матері богів, обіцявся Анахарсіс, коли здорово та щасливо верне додому, так само почитати матір богів, як се бачив у кизікенців, і справляти їй таку саму всеночну відправу. А коли прибув до Скіфії, удався потаємно до так званого Лісового краю, недалеко Ахіллового бігу, що весь покритий різними деревами. Прибувши туди, Анахарсіс потаємно відправив на честь богині все свято, маючи при собі гучний барабан та на собі навішаних багато святих образків. Один скіф, одначе, підстеріг його при тім і повідомив про се короля Савлія. Сей прибув сам на місце і, побачивши Анахарсіса, зайнятого відправою, застрелив його стрілою. І тепер, коли хто спитає про Анахарсіса, відповідають скіфи, що вони не знають його тому, бо він виїхав із їх краю до Греції і набрався чужих звичаїв. Я ж чув від Тімнеса, опікуна Аріапейтового, що Анахарсіс був стрийним братом Ідантірса, короля скіфів, сином Гнура, що був сином Лика, сина Спаргапейтового. Коли ж Анахарсіс був із того роду, то виходить, що його вбив його власний брат; бо Ідантірс був сином Савлія, а Савлій убив Анахарсіса.
77. Але від пелопонезійців чув я ще інше оповідання, буцімто Анахарсіс був висланий королем скіфів, аби набратися грецької мудрості. Коли ж вернув додому, сказав до короля, який вислав його: «Всі греки досвідні у всякій мудрості з виємком лакедемонців, але ті одні зате вміють розумно розмовляти і відповідати». Се оповідають собі греки, мабуть, лише на жарт; але Анахарсіса вбито, як я сказав уже, і се сталося йому задля чужих обичаїв і товаришування з греками.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 472 – 473.