17. Оповідання про Скилєса (кн. IV, розд. 78 – 80)
Іван Франко
78. Дуже много літ опісля трапилося Скилєсові, синові Аріапейта, майже те саме. Аріапейт, король скіфів, мав окрім інших синів також Скилєса, родженого від істріянки, а не від скіфської жінки. Мати навчила сина сама грецької мови й письма. Незабаром по тім Аріапейт був убитий Спаргапейтом, королем агатирсів, а Скилєс одержав королівство й жінку свого вітця, на ім’я Опою. Ся Опоя була скіфського роду і мала від Аріапейта сина Оріка. Коли ж Скилєс зробився королем скіфів, не злюбив собі скіфського способу життя, але наслідком свого виховання мав нахил до грецького. І він робив ось як: майже щороку провадив скіфське військо до міста борисфенітів. Ті борисфеніти говорять про себе, що походять із Мілета. Коли тільки Скилєс прибував до них, лишав військо перед містом, а сам входив до міста, замикав брами, скидав із себе скіфську одежу а надівав грецьку. Так виходив на ринок, не маючи за собою ані списоносців, ані ніякої іншої дружини. Вони ж стерегли брам, аби ніякий скіф не бачив його в тій одежі. Та й загалом жив він там по-грецькому і складав жертви богам відповідно до грецьких звичаїв. А пробувши там місяць або довше, одягав знов свою скіфську одежу і вертав додому. Се чинив він кілька разів, і збудував собі дім у Борисфені та взяв жінку з того міста.
79. Та не минуло його нещастя, а се сталося ось при якій нагоді. Його найшла охота дати себе посвятити Діонісові Вакхею, а коли посвячення мало бути доконане на нім, сталося велике чудо. В місті Борисфені був у нього препишний дім дуже великого розміру, а довкола нього стояли сфінкси та грифи з білого каменя. Сей дім ударив бог своєю стрілою, і він згорів дотла; Скилєс, одначе, доконав свого посвячення. Скіфи ж висміювали греків за їх культ Вакха, бога п’янства, говорячи, що се ж нерозум уявляти собі такого бога, що доводить людей до одуру. Коли ж Скилєс був посвячений Вакхові, доніс один борисфеніт про се скіфам, мовлячи: «Ви все висміваєте нас, о скіфи, що ми віддаємося культові Вакха і через нього доходимо до одуру. Тепер сей одур захопив і вашого короля, бо він посвятив себе Вакхові і дуріє через сього бога. Коли не хочете вірити мені, то ходіть зі мною, я покажу вам усе».
Пішли за ним князі скіфів, а борисфеніт впровадив їх до міста і завів потайно на вежу. Коли ж Скилєс надійшов вулицею з танечною юрбою і скіфи побачили його п’яного, зажурилися дуже. Вийшли з міста і донесли всьому війську, що бачили.
80. Коли ж опісля Скилєс вернув назад у свою вітчину, скіфи поставили королем над собою його брата Октамазада, сина дочки Тересової, і збунтувалися проти Скилєса. Коли ж він дізнався, чому се сталося і яку причину він лав до того, втік до Фракії. Коли ж Октамазад довідався про се, рушив у похід на Фракію. Коли ж дійшов до Істра, траки вийшли проти нього. Поки дійшло до битви, вислав їх король Сітальк до Октамазада послів і сказав: «Пощо нам битися з собою? Адже ж ти син моєї сестри і маєш при собі мого брата. Віддай мені його, а я віддам тобі Скилєса. А до битви не допускаймо ані я, ані ти».
Се переказав йому Сітальк через вістуна, бо у Октамазада був справді брат Сіталька, що втік із дому. Октамазад пристав на се, видав свого вуйка Сіталькові і дістав за се свого брата Скилєса. А діставши свого брата, Сітальк вернув зараз додому, а Октамазад велів зараз на місці відтяти голову Скилєсові. Так завзято держаться скіфи своїх звичаїв і так карають тих, що приймають чужі звичаї.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 473 – 475.