Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

4. Скіфи и кіммерійці (кн. IV, розд. 11 – 12)

Іван Франко

11. Є одначе ще інше оповідання, з яким і я згоджуюся найбільше. Коли кочові скіфи, що жили в Азії, були війною виперті массагетами, перейшли через ріку Аракс до краю кіммерійців. Бо де тепер живуть скіфи, се вперед був край кіммерійців. Коли скіфи наперли, кіммерійці, бачачи велике військо, почали радити раду. Погляди роздвоїлися, і кожда сторона впиралася при своїм, а погляд королів був найліпший. Думка народу була така, що найліпше вступитися геть і не наражуватися на небезпеку перед перемогою; королі, одначе, стояли на тім, що треба боронити край від напасників хоч життя, хоч смерть. Але народ не хотів піддатися королям; одна часть постановила уступити, не добуваючи меча, і лишити землю ворогові, натомість королі воліли улягти і згинути в своїй вітчині і не тікати з народом, міркуючи, що тут їм досі було добре, а коли втечуть зі своєї вітчини, жде їх багато лиха. Повстала велика колотнеча, а що обі сторони були однаково сильні, прийшло до бою. Кіммерійський народ похоронив усіх тих, що впали в тім бою, над рікою Тіресом, і їх могилу видно ще й досі; потім усі вийшли з краю. Тоді прийшли скіфи і обняли пустий край у посідання.

12. Іще й досі в скіфському краї стоїть кіммерійський замок і кіммерійська пристань; одна околиця зветься й досі Кіммерією, так само й Босфор зветься кіммерійським. Певна річ, що кіммерійці від скіфів утекли до Азії і осіли на півострові, де тепер грецьке місто Сіноп. Про скіфів знаємо також, що вони в погоні за кіммерійцями зблудили з дороги і впали до краю мідів. Бо кіммерійці тікали все понад море, а скіфи, гонячи за ними, лишили Кавказ по правій руці і пустилися в глиб краю, поки не дійшли до Мідії.

Пропускаю дальші розділи 13 – 16, у яких Геродот оповідає про старого вже тоді поета та подорожника Пітея з Проконнеса та його поему «Край Арімаспів», із якої подає деякі подробиці, що не належать тут до речі. – I. Ф.


Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 461.