10

Іван Франко

В тій хвилі залунало: Бам! Бам! Бам!

Дванадцята година! Чи година?

Бам! Бам! Бам! Бам! – лунає тут і там.

Здається, в місті дзвонів половина

Реве. Бам! Бам! Все дужче, все міцніш!

Немов якась могутня хуртовина,

Страшенні тони б’ють! Немов той спіж

Росте, а з ним росте і тонів сила,

А кождий душу прошиба, мов ніж.

Бам! Бам! Бам! Бам! Мабуть, заголосила

Уся земля і з жаху вся тремтить,

І вся вона – розритая могила.

А голос все міцніє, б’є блакить…

Ні, се блакить є тим великим дзвоном,

А велетень по ньому б’є щомить!..

Бам! Бам! Гримить погрозою, прокльоном,

Розпукою. І косу смерть взяла,

Щоб все життя скосить одним розгоном.

І в залі стала враз юрба ціла,

Закаменіла. Почало міниться

Яркеє світло. Зразу поплила

Пурпура, мов кровавая криниця;

Вона пожовкла, – в жовтім блиску тім

Вид трупів разом прийняли всі лиця.

Ось блиск посинів, і страшенний грім

Чи з неба? з пекла? все зглушив, основи

Землі затряс, і похитнувся дім.

А світла блиск зробивсь фіолетовий,

А там зелений. Всі пани й пані

Були, мов тіні, мов екран газовий:

Крізь них було все видно на стіні.

Лиш князь сидів, цинічно усміхався,

Очима знак якийсь давав мені,

І тих очей його я так злякався,

Що скочив, мов опечений. Де я?

Чого я тут? В яку нору запхався?

На світ! На світ! Уся душа моя

Кричить: на світ! Хай там землі основи

Валяться! Хай пекельная змія

Роззявлює пащеку, хай окови

Мене чекають – тільки відси пріч!

З-поміж сих трупів, що не ждуть обнови!

І з зали вибіг я у ясну ніч.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 5, с. 81 – 82.