Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Поеми / Похорон / 7

Похорон

7

Іван Франко

«То вже Монтеск’є сказав, панство моє,

Що кождий народ в таких правах жиє,

Які заслужив собі мати.

І се також певне, що висловив Міль,

Що тільки висока, величная ціль

Упавшого може підняти.

Ми ниньки в упадку подвійно тяжкім;

Ніхто нас не любить, не маєм на кім

Опертися в хвилі негоди.

Своєї держави не маєм давно,

Лишилось нам предків надбання одно:

Здобутії ними народи.

Лишились безсмертнії унії ті,

Непорвані зв’язки і шлюби святі,

Заключені скрізь добровільне,

Та сума симпатій покревних племен,

Що нам запевняла від давніх-давен

Пановання в них неподільне.

Підношу се з натиском, панство моє:

Се плуга, не шаблі пановання є,

Культурності, а не розбою;

Ми не для забору у край сей ішли,

А в жертву себе ми йому принесли,

Його захищали собою.

Ми світло прогресу у варварства тьмі.

Що гнувся народ сей у панськім ярмі –

Потрібно було й натурально:

Ми вищі ідеї плекали в той час,

Він праці, порядку навчився від нас,

Втягнувся, піднісся морально.

Отсе, моє панство, є наш заповіт,

Котрим живемо ми вже тисячу літ,

Його нам забути не вільно!

Що хлоп збунтувався, се сумно – та нам

Не мститься, а дбать, щоб він каявся сам,

Піддався нам знов добровільно.

Що всіх непокірних ми витяли впень,

Се добре, та є се півділа лишень, –

А друге почнімо в сій хвили.

Зробім, щоб пізнали безглуздий свій гнів,

В нас бачили своїх природних панів,

Щоб нас шанували й любили.

Канчук, конфіската, відбирання прав,

Гніт, здирство, усе те, що раяв пан граф, –

Тепер се є анахронізми;

Хосен з них непевний, а певний скандал.

Що скаже Європа? Перед трибунал

Історії станем які ж ми?

Се, панство кохане, не фрази пусті:

Усе для нас мусять лишиться святі

Традиції нашого роду.

Як згодяться буки, жандарми, раби

І той наш величний девіз боротьби:

«За нашу і вашу свободу»?

Тепер органічної праці пора!

Хай згине шляхетська натура стара,

Шляхетське недбальство й неробство!

Політика наша така має буть,

Щоб землю і серце народу здобуть,

Uobywatelic to chłopstwo.

На економічному полі в сих днях,

У банках, щадницях, спілках, копальнях

Чекає нас праця подвійна;

У моїм умі вже малюється враз

Широка, багата, спасенна для нас

Політика інвестиційна.

Кінчу. О, коби було слово моє,

Мов дзвін, що заснути вночі не дає

І геть градові жене хмари!

Щоб страх розігнало ще свіжий отсей

І пристрасті більма зняло нам з очей,

Прогнало минувшини мари!

Вже ж певно, що скаже громада, те й я

Робитиму, хоч би розвага моя

В тім бачила злочин і згубу, –

Тож я піднімаю свій голос отсе:

Вважайте, панове, на все, а над все

На нашу батьківщину любу!»

Музики грім. Лиш дехто кине бравом.

Панове кривляться. В громаді тій

Не в тоні якось бути лібералом.

Барон, своє сказавши, сів як стій.

Він змучився, зопрів, розчервонівся,

Мовби пробіг через різковий стрій.

Князь задзвонив, і шум успокоївся,

І промовлять піднявся генерал,

Що в бою честі й сорому наївся.

Старий рубака. Бойовий сигнал

Для нього був, мов для коня острога,

Але стратегії ні в зуб не знав.

У небезпеці знав лиш шаблю й бога,

Страх смерті був зовсім йому чужим.

«Честь або смерть! Все простая дорога!»

Се був девіз його. Крутих стежин,

Побіди без найбільшого зусилля

Не знав, дипломатичних крутанин

Ненавидів. Бій був йому весілля,

Найвища проба мужеських чеснот –

Життя й людей цінив він лиш відсіля.

Почав, вином прополоскавши рот.


Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 5, с. 71 – 74.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1871

Модифіковано : 15.05.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.