Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Вірші / З вершин і низин / Тюремні сонети / 25. Пісня арештанська

З вершин і низин

Тюремні сонети

25. Пісня арештанська

Іван Франко

Хто любить місяць, я без сонця в’яну,

В тюрмі про волю вже й не нагадаю!

Сиджу й клену свою судьбу погану,

Тих вороженьків, що з-за них страждаю.

До суду кличуть, бач, до протоколу.

Суддя мій лютий, став грозить киями…

«Скажи всю правду, то підеш на волю!»

Я визнав правду – і пішов в кайдани.

Читають декрет. Стали батько й мати,

Плачуть, не сміють і руки подати…

– «Бач, синку, де непослух той доводить!

Господар в путах, в бурій куртці ходить,

В довбанці вбутий, стрижене волосся,

В полі ж пшениця сиплеться з колосся».

20 сент[ября] 1889

Стежки

Тюремні сонети

Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш

З вершин і низин

Попередній | Перелік віршів | Наступний

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1516

Модифіковано : 21.04.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.