Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Листи Івана Франка / 1878 р. / 30.07.1878 р. До О. М. Рошкевич

До О. М. Рошкевич

30 липня 1878 р. Львів Львів, дня 30 липня 1878

Ти, певно, дивуєшся, чому не відписую на твоє посліднє письмо, таке сердечне і гаряче, ти, може, навіть знов зачинаєш гніватися, – певно, думаєш, що я й справді забув тебе. Мені бачиться, що, крім інших, звісних тобі причин (родичі et cet[era]), почасти навіть тото твоє гаряче і сердечне письмо, якого я ще ніколи не получав від тебе, стало почасти причиною моєї мовчанки. Ти ще дуяче здивуєшся, чуючи то, – а однако причина ту[т] зовсім проста. Прочитавши твої слова, з котрих кожде ласкало і упоювало мене втіхою, побачивши всю силу твого чуття помимо всяких противностей, навіть помимо того не зовсім гідного і розумного кроку, який я зробив у пориві смутку та сумніву, побачивши твою тверду надію на будуще, я став немов осуджений.

І дійсно, чим заслужив я на таке прив’язання, чим я можу його відплатити? Чим зможу піддержати твою надію, твою силу, коли в мене самого їх аж надто мало? Яким способом я зможу розпутати всі тоті погані пута, котрими ми обоє окручені і котрі спинюють нас від спільного щасливого життя? Ти не знаєш, як ті питання мене мучать, але найясніше вони стали передо мною по перечитапні твого листа, за котрий я тобі дуже а дуже вдячний. І замість сісти відповідати тобі, я пішов, сам не знаючи куди, – геть у поле.

Кілька день я роздумував над нашою долею і завзявся написати тобі аж тоді, як буду міг донести тобі якусь хорошу вістку, щось такого, що бодай на крок зближує нас до нашого щастя. Але годі було діждатися. Я й не писав нічого, аж тепер, не можучи встояти против покуси користання з доброї нагоди. Не гнівайся, кохана, за тото спізнення. Воно прикро й мені самому і може свідчити навіть о моїй холодності до тебе, але я знаю, що плохого нічо ти о мні не подумаєш, знаю, що противності і неприятності зміцнили тільки твою щирість до мене, – а до кождоразового об’яснення між нами більше нічого й не треба, окрім щирості та довірливості.

Признаюся тобі, що послідніми часами стараюсь насилу якнайменше думати о тобі тому, що ті думки наводять мя не на сумніви о твоїй любві, а на сумніви о нашім будущім житті. Я з гарячковою нетерпливостев кидаюся до різнородної роботи, рад би-м де-небудь винайти опору, щоби на ню відтак мож було опертися. Я стараюся заняти весь свій час працею, думати о героях своїх повістей, а не о будущім своїм житті. Ба, не можучи оборонитися й тих думок, я чіпаю їх в свої руки і перероблюю на повістярські мотиви, що робить ми дику сатисфакцію. Таких шкіців у мене багато під пером, а ще більше в голові. Ох, коб лише сили, супокою, тихого, безпечного життя – а всі ті картини і характери вийшли би так стрійно і цільно на світ, що наша література мусила б зробити «зворот направо», а й горда заграниця забалакала б не так про «Schreiberlein aus dem Baerenlande»! Ллє, бачиться, нім сонце зійде, роса очі виїсть; нім зможу до чого добитися, то й мене не стане!

Ти пишеш мені: «Пощо нам гризтися та турбувати одно одного? Хіба ми не можем любитися й так? Любімся, поки молоді, поки кров гаряча!» Ох, як би я хотів, щоб се була правда, щоби можна було вік звікувати здалека одно від другого і весь вік вірно любитися платонічною любвою! Хто його знає, може, се й правда, може, другі можуть так жити, – я тільки о собі знаю, що не можу! Платонічна любов швидко навкучиться, іменно тому, що недостае їй того, чого іменно конче вимагає розумна, правдива любов, – зміни, яку приносить практичне життя, спільна боротьба за свої переконання, за своє існування! Такого життя, ураз із коханою особою я бажаю, бо воно одно зможе розвити любов правдиву, зможе платонічну любов зробити зовсім реальною, сильною, зробити елементом життя, таким конечним, як хліб або воздух. Я знаю, кохана Ольдзю, що й ти не менше мене бажаєш такої любві і такого життя, – і се ще дужче мучить мене. Ох, сила никне, жар молодості гасне, гаряча кров стане поволі серед вічного, безплодного бажання, найкращі літа минають, літа, коли чоловік способен найживіше чути і любити!

Та що зробиш! Конечність тверда, непереперта, мов скала, – вона знає тільки одну раду: чекай! Хоть як ти вертися, і кричи, і сумуй, і бажай, і надійся – нічо не зробиш! Але проч з тими думками! Вони спосібні з ума звести. їх треба давити в собі, глушити, глушити доти, бачу, доки не заглухне і не замре в серці всякий живий, рух, всяке радісне, ясне, гаряче чуття! «Mein’ Lieb’, wir müssen beide elend sein?».

Затим до літератури! Що я тепер роблю? Видаємо книжку, котра має заступити 3-тій н[оме]р «Гром[адського] др[уга]». За другий н-р П[авли]к має процес перед суддями присяглими, не знати ще, що з того буде. Ти читала два перші н[оме]ри?

В 3-ім: «Boa constrictor» (дальше), «Війна слов’ян з турками», «Пропащий чоловік» (П[авли]ка), «Вісті з України», «Вісті з Галичини» (chronique scandaleuse), «Моя стріча з Олексою», шкіц. Загалом, цікаві штуки.

Твій перевід Золя дуже хороший, я маю тільки роботу переписати го на нашу правопись – і буде druckgerecht.

Посилаю Ол[еськов]им «Словник», свод Др[агомано]ва, дві книжки «От[ечественных] зап[исок]», де є ціказий роман Гонкура «La fille Elisa». Тут видають християни «Дрібну бібліотеку», з котрої два зошити посилаю. «От. зап.» прошу читати швидко і присилати через Ол-ова з поворотом.

П-ків рекурс відвергли. Йому прийдеться сидіти 3 місяці. Анна кілька неділь тому поїхала до Косова навсегда. Ти, чень, спокійна «нащот неї»?

Просиш мене, щоби-м приїхав. Добре, не можу ти того відмовити, бо й сам чую потребу побачити твоє кохане лице, стиснути тоту руку, котра готова підпирати мене в тім біднім, небезпечнім житті. Але коли я буду міг бути? Надіюся, що швидко, за тиждень, за два найдалі. Йде тільки о гроші на дорогу. Маю написати статтю про панславізм до польського журналу «Tydzień», а одержані гроші оберну на поїздку.

Перед тим напишу до Славка тільки просто число, котрого дня буду. Тепер сказівки. Я буду в Долині десь на другу годину і сей час піду з Долини до Грабова, а відтам ід Лолину. Ви вийдете на спацер у Грабівський ліс, ну, і стрітимось. До того часу прощай!

Твій всегда Іван.


Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. б, с. 48 – 51.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1191.

Видаємо книжку, котра має заступити 3-тій н-р «Громадського) др[уга]». – Третій номер «Громадського друга» не вийшов, замість нього вийшли збірники «Дзвін», «Молот».

За другий н-р Павлик має процес… – Перший номер «Громадського друга» було конфісковано за «напасті на священство, церков, блазенства на бога» («Газета шкільна», 1878, 1 травня, с. 72). За другий номер М. Павлик як редактор мав судовий процес (за вміщення поезії І. Франка «Невольники» та оповідання М. Павлика «Ребенщукова Тетяна» – див. «Слово», 1878, 23 вересня (5 жовтня). М. Павлик писав М. Драгоманову: «З «Громадським другом» сталось те, чого я сам бажав: судити будуть мене судом присяжних, і то тільки за 2 №» [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 2, с. 308].

«Війна слов’ян з турками» – стаття Феофана Василевського «Війна слов’ян з турками 1875 до 1878», друкувалася (під псевдонімом «Софрон Круть») в «Громадському друзі», «Дзвоні», «Молоті».

«Пропащий чоловік» (П-ка) – повість М. Павлика «Пропащий чоловік», вперше надрукована у «Дзвоні» і «Молоті» за 1878 р.

…свод Драгоманова… – Йдеться про видання: Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы. К., 1876.

…статтю про «Панславізм»… – Таку статтю І. Франко написав пізніше («Католицький панславізм», надруковано в журналі «Світ», 1881, № 7, с. 136 – 137).

La fille Elisa (Дівчина Еліза) – роман французького пиьсменника Едмона де Гонкура (1875 р.).

«Tydzień» («Tydzień literacki, artystyczny i społeczny») – польський прогресивний журнал, виходив у Львові в 1874 – 1881 рр.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 89 – 92.

Попередній лист | Перелік листів | Наступний лист

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1597

Модифіковано : 2.03.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.