Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

4.12.1883 р. До М. П. Драгоманова

Львів Львів, д[ня] 4 грудня 1883

Ласкавий добродію!

Отсе я день за днем одержав оба Ваші листи – посилок поки що нема ще – і іно-що переписав для «Діла» Вашу цікаву замітку, котра, надіюсь, буде в суботу напечатана. Напевно сього не кажу, бо ще не говорив з редакцією. Спішу відповісти Вам на Ваші запитання. Я прочитав в кружку вчора той уступ Вашого листа, що тикає праць кружка, і ми задумали, як першу частину для сповнення того, що Ви (і деякі другі люди) вказали нам, – розіслати до всіх сіл, де є читальні, громадські каси і шпихліри, запрошення і табельки для заповнення, надіючись тим способом зібрати докладні відомості про ті асоціації народні, котрі народжуються тепер під тиском тяжких обставин, з одного боку, а під впливом газетної і усної пропаганди – з другого боку.

У кружку тепер ідуть поруч себе дві роботи: одні збирають бібліографію, а другі виписують з урядової газети дані про пожари в послідніх 10-ти роках. На підставі тих даних зладжений буде реферат. Чи нам удасться зібрати деякі дані на різдвяні свята, коли люди пороз’їжджаються, сього я не знаю, – надто мало ще вони читали і знакомились, бо й книжок про методу статистики (крім Hausho[fera] й зовсім нема, а про етнографію тим менше. Так само нема й матеріалів, крім Чубинського, Головацького та пару томів Кольберга й видань Академії краківської.

Отже, порівнюючих студій робити ні з чого. Що ви на те скажете, якби з часом, сли дістанемо матеріали великоруські, взятися кільком людям до ладження систематичного і порівнюючого видання приповідок, так, як Ви се порушили, щоб показати, який % є українських оригінальних, а скільки взято від велико- і білорусів та поляків, а скільки знов навідворіть? Я думаю, що коли б Ви в тім згляді подали нам докладну сказівку і вказали літературу, то для самого механічного виконання роботи у нас найшлись би люди, а для видання з часом найшлись би й гроші. Конечно, се була б робота на довший час.

Поки що ми думаємо піти за покликом Краківської академії і пхати в її видання назбираний сирий матеріал – нехай друкує. У нас і так нема де, а користати й відтам можна. Я дав переписувати весільні пісні з Лолина, зібрані Ольгою Рошкевич і в многих зглядах дуже цікаві. Коли будуть переписані, то заставлю кількох людей передивитися, які з лолинськнх пісень були вже печатані в збірка[х] з інших сторін, а які є оригінальні – гірські. В піснях лолинськнх мене зацікавила особливо одна партія – дуже жива перемова, – гумористично трактована сварка між хором дружини молодої а дружиною молодого. В інших збірках цілосних (де з одного села всі пісні при купі) я так живо визначеної тої партії не стрічав.

Надіюсь, що з весною одна з перших екскурсій нашого кружка піде до Синевідська, щоб вислідити докладно відносини, життя і погляди тої одинокої в нашім краї торговельної спілки-осади. Надіюсь відтам много цікавого. Також одною з перших наших екскурсій повинна бути екскурсія до двох невеличких осель – Білки й Костинева, про котрі писано мені, що у них і досі задержалась якась цікава форма поземельної общини, і то, мабуть, чи не основана на спільній управі поля. Цікава річ.

За подані нам адреси дуже дякуєм. До «Геогр[афического] общ[ества]» в Петерб[урзі] і до «Имп[ераторского] общ[ества] истор[ии] и древн[остєй]» у Москві ми вже написали, також до Антоновича написав я приватно. З Одеси обіцяв нам Русов свої видання – досі нема.

Щодо історії літератури, то конечно, що я зовсім згоден з Вами, та тільки господь знає, чи і коли міг би я виповнити той план при недостачі майже всяких матеріалів українських. Коли б Ви мали змогу писати поодинокими частями, я радо прийнявся б перекладати їх на німецьке і, додавши переклад деяких текстів поезій та прози, що потрібно для ілюстрації, післав би Фрідріхові. Так і вийшло б, що текст був би Ваш, а збірка перекладів моя (дещо можна би взяти з Боденш[т]едта, хоч і небога[то]). У мене досі з Шевч[енка] перекладені німецьким віршем: «», «» і з десяток думок («», «», «», «», «», «») і також добра частина «».

Коли б Ви пристали на мій проект, то будьте ласкаві списати, які кусники або уступи з наших писателів і з Шевч[енка], крім наведених одеки, я мав би перекладати, а також котрі пісні, – а я собі поволеньки в вільних часах буду робити. Тільки те замічу, що після плану видавця прози повинно бути немного перекладеної (всеї, возьмім так, на 1 лист печаті), віршів на 3 листи (petit печ[аті]), а випадало б тексту самого на листів 6 – 8 печ.

Щодо Реклю, то коли, як кажете, всього буде листів до 20 печ., то Товариство Щевч[енка] напечатає. П[авли]к писав, що буде листів 40, – а в такім разі годі би, бо таку величезну книгу раз що ніхто не купить, а друге – що і грошей на друк не стане.

Що я Вашу італьянську статтю зацитував невірно, се звісна річ, бо я цитував з пам’яті, не маючи під руками того н[оме]ра «В[ольного] сл[ова]», де титул був наведений.

Щодо «Зорі», то я завтра (в середу) вишлю Вам річники І і III (ІІ-го нема вже), а сей четвертий, може, аж з Новим роком комплектний, бо Парт[ицький] хворий і ніяк йому тепер збирати н-ри. Повість свою, котра вийшла й окремо, засилаю Вам. Коли б вам придалося більше примірників, то можу служити. Тут вона дуже слабо розходиться. Чи не потребуєте часом «Фауста»? Також висилаю комплект «Світу». Від «Просвіти» візьму сими днями календар і послідні видання. Програми гімназіальні надіюсь получити.

Був нині рано в книгарні польській. Вони одержали від Вас 12 з[лотих] р[инських] 22 кр[ейцери], а на то вислали Вам Естрейхера на 7 зр., котрого й одержали назад і котрий досі лежить. Затим вислали Вам Войціцького на 4 зр. 50 кр., так що з пересилками виходить, що Ви ще їм довжні зо 20 кр. Конечно, вчисляючи Естрейхера, котрого ніхто купити не хоче. Коб Е[стрейхер] продався, то маєте у них 7 зр., чи скільки там, за що продасться книга. Поки що я вишлю Вам Кубала свій примірник.

«Зорю» за 1884 рік Вам висилатимемо.

Робота про шпихліри у мене досі й не розпочинана, я тільки переписую і сими днями скінчу рукопись з Оссолінеум, у котрій ся справа зведена вкупу з урядових документів. Се обширна, але дуже суха і в многім неясна реляція з тутеш[ньо]го намісництва до Відня. Для її доповнення треба буде ще нагромадити багато матеріалу, а особливо треба буде переглянути множество губерніальних циркулярів, котрих ту[т] в Оссолінеум є з десять книг з різних повітів і років; позаяк фонд шпихліровий утворений був у великій часті з т. зв. Praegravationsgelder, т. є. з штрафів, накладених на панів за утискування підданих і на хлопів за непослух панам, а всякі такі штрафи обвіщувались тоді в цілім повіті осібними циркулярами. Впрочім, у тих збірниках циркулярів губерніальних і окружних є маса і іншого, вельми цікавого матеріалу (бунти підданих, розбійники, крадіжі, шпіони і чортзна-що такого). Далеко більше їх буде в намісництві, куди, може, й дістануся.

Тепер я працюю, крім статей для «Діла», тільки над одним: життєописом Ів. Федоровича і хронікою його часу. До тої хроніки входять і ті роботи, котрі я читав в кружку: 1846-й рік і історія знесення панщини. До історії знесення панщини є ту[т] в Оссолінеум величезний матеріал – п’ять томів самих документів, тільки жаль, що, крім одного тому (6-го), де коротко розказаний зміст тих документів, нічого не хотять дати до перегляду, «bo, proszę pana, nieoprawione». A що се за річ та оправа, можете зміркувати з того, що одна рукопись (про бунт хлопський коло 1809 р.) як була «неоправлена» і затим недоступна в [18]60-х роках (коли писав о тім 1809-ім році Кунасевич), так-таки остається і донині.

Б[еле]й говорить, що вислав Вам в одній пачці Огоновського, а в другій «Пантелеймона» і ще деякі книжечки. Невже ж таки Ви дістали лиш одну пачку, коли обі були рекомендовані? Впрочім «Пант[елеймона]» вишлю Вам також і сим разом «» нерозпродані, але й чорт зна, де ділися. Б[еле]й, боячись ревізії, дав їх кудись (і «») на переховок, і так-таки й досі ховаються, та й годі їх допитатися. «» ще є у нього. За ті примірники, які були продані, він усі гроші передав П[авли]кові.

Не знаю, чи звісно Вам, що П[авли]к надумав їхати у Відень до шпиталю і там робити переклад Реклю. Жаль, що він не остається у Львові, де міг би борше заробити дещо, хоч би пишучи дописи до варшавських та петерб[урзьких] газет польських, так, як се роблять тепер люди, майже нічогісінько не знаючі про наші справи. Конечно, одного тільки треба б йому – як писати допись, то не полеміку, але я думаю, що це би йому удалось по невеличкій боротьбі з своїм темпераментом. А в Відні хіба ж шпиталь буде держати його не недужого, а лежачи недуж, хіба ж він зможе робити? Я о всім тім напишу йому сими днями, шлючи білет з Колом[иї] до Львова.

Щодо того, куди розійшлась «Марія», то я скажу ось що: розійшлась вона найбільше по селах Дрогоб[ицького], Стрийськ[ого] і Перем[иського] повітів по селянах, читальнях і попах. Я передавав через знакомих, і то не накидаючись, а ждучи, аж будуть просити, – хоч і давав даром.

О «Марії» говорив я з одним мужиком – чоловік мислячий і очитаний у церковних речах, а також і в світськім дещо трохи (колись-то він мене малого за два тижні навчив читати). Він дуже дивувався за передмову і падкував, як то може бути, щоб євангелісти говорили один так, а другий інакше. «То на такий спосіб де ж правда є?» – питався він мене. Зате мій вітчим у речі віри самої не вдається, але на попів бий-забий і в кожнім н-рі «Діла», скоро тільки дістане, то поперед всього подивиться, чи вмер який кадигріб. Взагалі скажу, що на людей простих більше враження робить Ваша передмова до «Марії» і примітка, ніж сама поема, котрої, впрочім, і образовані у нас не вміють оцінити, а котра мені видається найгеніальнішим з усього, що написав Тарас. Около 30 прим[ірників] «Марії» розійшлось у самім Дрогобичі, де її читають з уподобою ремісники, навіть жиди. 10 прим, передав я до Стрия, около 10 розійшлось у Львові, але не між руською молодіжжю, котра подіставала дещо від Б[елея].

Що тикається програми Вашої (чи «Земського союзу», чи «В[ольного] сл[ова]» – не знаю), то чорт його знає, чи «Діло» схоче з неї що напечатати. Я зачав був писати резюме прогр[ами] З[емського] со[юзу] – не хотіли. Б[еле]й взагалі і сам боязливий, а ще до того стоїть у залежності від ради управляючої, до котрої в таких надзвичайних разах відноситися мусить, а в раді сидять такі тумани вісімнадцяті, що, господи, твоя воля!

Говорив мені наш поет Масляк, що написав до Вас за «Громаду». Коли є прислані Вами примірники, то я можу передати йому. А якби у Вас час був, то не завадило б, якби Ви написали до нього пару слів. Чоловік він не без щирості, хоч характеру, може, ще й слабшого, як наш брат пересічний галіціанин. Та що ж діяти – не святі горшки ліплять. Добре, що хоч не п’янствує та в карти не грає, як другі деякі наші людці, – навіть і з молодежі! А Ваше слово мало б для нього вагу.

Іно-що роздобув для Вас «Зорю», два річники, І і III, Кубала, «Календар «Просвіти», Петрушевича про Кирила і Мефодія, «Твори» Шухевича і «Захара Беркута». Коли ще роздобуду «Світа» і книжечки «Просв[іти]», то й вишлю все вкупі.

Бажаю Вам і Вашій родині доброго здоров’я.

Ваш Іван Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 55 – 58.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1327.

…одержав оба Ваші листи… – Маються на увазі листи М. П. Драгоманова від 23 листопада і 2 грудня 1883 р. [Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 49 – 55]

…переписав для «Діла» Вашу цікаву замітку, котра, надіюсь, буде в суботу напечатана. – Ні в суботньому (за 8 грудня), ні в наступних номерах «Діла» за 1883 р. інформації, автором якої можна було б вважати М. Драгоманова, не знаходимо (з листа М. Драгоманова від 2 грудня 1883 р. видно, що в ній ішлося про листи І. С. Тургенева до нього).

Я прочитав в кружку вчора той уступ Вашого листа, що тикає праць кружка… – В листі до І. Франка від 23 листопада 1883 року [Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 51 – 52] М. Драгоманов радив, якими справами мусив зайнятися новостворений Етнографічно-статистичний кружок у Львові і яку для цього треба добувати літературу. Зокрема він радив «сконцентруватись на досліді земельної власності в Галичині і форм кооперації, котрі виходять з неї в пастьбі, сироводству, хліборобству і т. ін., а також всяких форм асоціації до громадського впорядкування» (с. 51).

Гаусгофер Макс (1840 – 1907) – німецький економіст і статистик другої половини XIX ст., автор відомого тоді підручника статистики.

Кольберг Оскар Юлійович (1814 – 1890) – польський етнограф, фольклорист і композитор, що опублікував близько 40 томів етнографічних праць, в яких вміщені відомості й про українців. «Pokucie» видано 1888 р. в Кракові.

Білка, Костенів – села Львівської області.

За подані нам адреси дуже дякуєм. – У листі до І. Франка від 23 листопада 1883 р. М. Драгоманов подав адреси організацій, видань та окремих осіб, у яких можна було б закупити чи обміняти потрібну для Етнографічно-статистичного гуртка літературу.

Русов Олександр Олександрович (1847 – 1915) – український земський статистик, фольклорист, етнограф, громадський діяч, член київської Громади, видав кілька етнографічних і статистичних збірників.

Боденштедт Фрідріх (1819 – 1892) – німецький поет і перекладач. Видав збірку перекладів українських народних пісень німецькою мовою «Die poetische Ukraine» (1845).

одекипростонародна форма виразу «ось де, осьдечки», зафіксована у Є.Желехівського та Б.Грінченка. За це пояснення ми висловлюємо щиру вдячність

Повість свою… – Мається на увазі «Захар Беркут».

Кубала Людвіг (1838 – 1918) – польський історик, член Наукового товариства імені Шевченка. Досліджував українську історію XVII ст.

Що тикаеться програми Вашої […] чи «Діло» схоче з неї що напечатати. – Згадана програма в газеті «Діло» не публікувалася.

Петрушевич Антоній Степанович (1821 – 1913) – український історик, археолог, філолог та етнограф.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 383 – 388.