26.02.1886 р. До О. Я. Кониського
| Львів |
Великоповажний добродію!
Коли я досі не писав до Вас, так се, прошу повірити, не з яких небудь інших причин, а тільки з тої одної, що вважав се не зовсім безпечним з погляду на вісті, які у нас ходили про Ваші обставини. Тепер же, коли самі Ви озиваєтесь, я радо готов відновити переписку, тим більше, що в виду часткової перерви тих ниток, які досі в’язали Галичину з Україною, всяку таку переписку вважаю ділом дуже потрібним. Вашу просьбу до «Діла» я передав, та не знаю, як і що вони з нею зроблять, бо сам я й досі дуже далеко стою од редакції.
В «Зорі» досі все йде доволі гладко, хоч, звісно, приходиться видержувати битви за самі елементарні речі, от хоч би за саму першу новелу в 1-м н[оме]рі, з котрої, на сором усьому світу, відрізано цілу третину і заступлено глупим-преглупим фіналом. Багато вичеркують і з «», а про вірші й говорити нічого.
Про відступлення від «Зорі» я не думаю, хоч і стараюсь найти яку іншу роботу, котра б давала мені змогу жити. Поки що на таку іншу роботу слаба ще надія, а коли б така робота й була, то вона роботі при «Зорі» не перешкодить. Відступати ж від «Зорі» я не вважаю себе вправі вже хоча б для того, що не сам же я по своїй волі приступив до неї, а з поручення молодежі і пр. Значить, доки не відкличуть мене ті, або не прожене Тов[ариство] ім[ені] Шевченка, доти я й стоятиму. От тим-то я й не можу нічого сказати на Вашу пропозицію – винайти когось на моє місце. Звісно, коли б хтось такий найшовся, то поставлення його на моє місце буде залежати зовсім не від мене. Замічу тільки, що те моє місце – зовсім не завидне місце коректора і новинкаря; редактирування залежить в крайньому разі від Калит[овського], котрий всяку річ може відкинути або й різати.
Думка Ваша – видавати побіч «Істор[ичної] бібл[іотеки]» ще біб[ліотеку] наук природних і громадських – дуже щаслива і досягла; з тою самою думкою і я віддавна ношуся, та тільки бог зна, як і хто її сповнить. Найкраще було б покласти се на Тов. ім Шевч[енка], коли б у нього були гроші, та тепер годі! Може бути, що дасться дещо зробити з «Акад[емічним] братством»; буду говорити, а коли що – напишу Вам, як стоїть діло.
З чернівецьким альманахом діло пішло зовсім навпаки сонця; жаль сказати: сталось так, як я пророчив, елементи паламарські і ретроградні взяли верх. Вашу роботу, як і роботу про Чернігівщину, відкинено, обі вони вже в моїх руках і підуть до «Зорі». Не знаю, чи, крім новели, Ви давали туди ще дещо, коли так, то може зажадали б звороту й усього прочого, щоб, буває, не фігурувало Ваше чесне ім’я побіч таких падлюк, як Калужняцький, Купчанко, або таких мастодонтів, як Блонський.
Засилаю щире поздоровлення і поклін Вам і всій Вашій сім’ї. їдучи, не забуду зробити те, о що просите.
Ваш І. Франко.
Примітки
Вперше надруковано: «Життя й революція», 1927, № 9, с. 241 – 242.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 77, № 126, арк. 154).
…вісті, які у нас ходили про Ваші обставини. – Про ці обставини І. Франко писав М. Драгоманову у листі від 22 лютого 1886 р.
Вашу просьбу до «Діла» я передав… – У листі від 17 лютого 1886 р. О. Кониський писав І. Франку:
«А чи Ви ж не тямите, як важко чоловікові, сидячи в тюрмі, не відати, що діється з його сім’єю. Запомогти б сьому лиху легко могла б редакція «Діла», висилаючи хоч деякі більш цікаві числа в глухих пакетах під різними адресами: сьогодні Йвану, завтру Петру і т. д.» (ІЛ, ф. 3, № 1619, арк. 131).
…першу новелу в 1-м н[оме]рі… – В журналі «Зоря» (1886, № 1) надруковано оповідання О. Кониського «» з циклу «Життя на селах (фотографії)».
Про відступлення від «Зорі»я не думаю… – В листі від 17 лютого 1886 р. О. Кониський писав:
«Тут, не тямлю відкіль, пішла поголоска, що Ви лишите незабаром редакцію, маючи іншу роботу… Коли б Ви мені про се написали щиро, може б, я кого вистарався відсіль на Ваше місце» (ІЛ, ф. 3, № 1619, арк. 132).
Думка Ваша – видавати побіч «Істор[ичної] бібл[іотeки]» ще біб[ліотеку] наук природних і громадських… – У листі від 17 лютого 1886 р. О. Кониський писав: «От коли б це заложити кому подібну бібліотеку природних і соціальних наук» (ІЛ, ф. 3, № 1619, с. 132).
«Історична бібліотека» – «Руська історична бібліотека», видавалась у Тернополі українським педагогом та істориком літератури Олександром Григоровичем Барвінським (1847 – 1926). Протягом 1886 – 1903 рр. вийшли т. 1 – 33.
З чернівецьким альманахом… – Йдеться про видання: «Буковинський альманах, виданий в пам’ять десятилітнього существованія (1875 – 1885) общества руських академіків «Союз» в Чернівцях» (Чернівці, 1885), де надруковано дна вірші О. Кониського («До руської молодежі» й «Мати») і його ж переклад поезії «Смерть ватажка перехожих» німецького поета Фердінанда Фрейліграта (1810 – 1876).
Вашу роботу… – Можливо, йдеться про оповідання О. Кониського «Отак були вскочили», надруковане в «Зорі», 1886, № 18, 19.
Калужняцький Омелян Ієронімович (1845 – 1914) – професор слов’янської філології в Чернівецькому університеті, москвофіл.
Купчанко Григорій Іванович (1849 – 1900) – український фольклорист та етнограф, москвофіл.
Блонський Тит Кирилович (1830 – 1897) – клерикальний письменник у Галичині.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 36 – 37.