Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

31.03.1886 р. До Елізи Ожешко

31 березня 1886 р. Львів Львів, вул. Ліндого, № 3. Д[ня] 31/III 1886

Високоповажана пані!

Велику радість зробив мені Ваш аж надто для мене ласкавий і підхлібний лист і Ваша посилка. Ім’я Ваше, як чільної репрезентантки поступового і тверезого духу в польській літературі, звісне мені віддавна. З великою розкішшю я читав Ваші оповідання з жидівського життя («Eli Makower», «Meir Ezofowicz»), Ваших «Pompalińskich» і Ваші пречудні образки «Z różnych sfer». Читав я дещо і з Ваших теоретичних праць («Kosmopolityzm i patryotyzm»), і хоч далекий від думки, щоб відповідно пізнав цілість і глибину всеї Вашої поетичної продукції, то все-таки сміло можу сказати, що на горизонті теперішньої польської белетристики Ви являєтесь мені звіздою первої величини.

Правда, я всього менше читав тих Ваших оповідань, у котрих Ви стараєтесь показати тип і ідеал сучасного польського інтелігентного чоловіка; деякі поляки мені говорили о тих оповіданнях (одно з них, мабуть, чи не «Widziadła») і відзивались о них не дуже симпатично. Не знаю, наскільки суд їх справедливий; я про себе можу сказати те, що досі нічого несимпатичного з-під Вашого пера не читав, а деяких речей у писательській техніці дуже Вам завидую, як, напр., того делікатного тінювання чуття і характерів, можливого тільки для жіночої руки, тої всеобіймаючої любові, розлитої, мов прозірчаста синява погідного неба, над усіми Вашими битовими картинками («Sielanka nieróżowa», «Milord»). Розуміється, не говорю вже навіть о тій широті світогляду, о багатстві знання людських відносин, до котрих мені, вирослому «на дні», так далеко, як з того дна далекого до тих світлих сфер, у котрих живуть вибрані немногі уми.

От з того вже може пізнати високоповажана пані, якою милою і дорогою несподіванкою був для мене Ваш лист, а надто ще лист такий теплий і дишучий такою симпатією для всього того, що мені рідне і дороге. З найбільшою охотою забираюсь затим до відповіді і рад би хоч в часті вдоволити Ваші бажання. Поперед всього замічу, що пишу своєю мовою тільки на Ваше виразне жадання; польською мовою я владаю хоч і не зовсім добре, та все-таки так, як от бачите по моїх кореспонденціях, котрі я пишу по-польськи. Я ж кінчив польську гімназію в Дрогобичі.

З наших видань до Росії іде тепер тільки одна «Зоря», одиноке наше письмо літературно-наукове, при котрім я від нового року є ніби редактором, а властиво головним співробітником і коректором. Я вже просив, щоб Вам вислали всі досі вийшовші номери і висилали й дальше. Прошу оповістити мене, чи і що дістанете. Найдете там дещо й з моїх праць, хоч дуже мало: пару віршів, пару дрібних оповідань та й дрібні вісті з літератури. Становище моє при тій газеті дивне: я, хоч ніби редактор, якраз найменше маю волі друкувати те, що мені б хотілося.

А прислати Вам всі мої писання тепер нема ніякої можності: розкидав я їх по різних газетах і виданнях, так що й самому трудно було б їх зібрати, навіть коли б варто було трудитись над збиранням. Багато я потратив часу й чорнила на дрібну публіцистичну роботу, працював, напр., 1883 і 1884 р. при «Ділі» і «Зорі», в котрій первісно й напечатаний був «Беркут». Хотілось би мені бодай деякі мої белетристичні роботи – переважно дрібні битові очерки – напечатати вкупі. Було б того – без «Беркута» і ще одної більшої повісті – на два томи. Та лихо моє таке, що по-нашому приходилось би печатати хіба на власний кошт, а я чоловік такий, що скорше й сам потребую заробити, ніж можу дати наклад.

Хотів я хоч по-польськи видати їх прикупі, удавався до деяких накладів варшавських; помимо рекомендації пп. Пільца і Свєнтоховського один накладень, Папроцький, відмовив, а другий, п. Грушецький, навіть не відповів нічого на мій лист. Ну, та се байка. Я не маю претензії робити конкуренцію польським белетристам, то, може, воно й ліпше для мене оставатись у своїй норі. Так само й віршів моїх нема досі зібраних докупи, так що й їх не можу Вам наразі послати, хоч і тут я робив досить багато і оригінального і перекладів. Одно тільки можу Вам послати – мій переклад першої часті «Фауста» Гетего, виданий осібною книжкою. А тепер переходжу до Ваших спеціальних питань.

1. Щодо географії нашої, то можу Вам порадити книжку Elisée Reсlus, «Geographie universelle», т. V (вийшла також у перекладі московськім). Там є географія України, оброблена при помочі нашого ученого Драгоманова. Границі нашої землі визначені також в «Переднім слові» до «Громади», видання того ж Драгоманова, котре радо б Вам заслав, та тільки воно у Вас заборонене. Білорусь п. Д[рагоманов] не зачислює до Укр[аїни], але признає білорусам право до самостійного національного розвою, хоч не запізнає великих впливів на них польського і українського елементів. Інші наші учені, як Огоновський, зачислюють білорусів до малорусів (його книжка написана по-німецьки «Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache»).

2. Щодо нашої історії, то виходить тепер у Тернополі під редакцією Ол[ександра] Барвінського «Руська історична бібліотека», зложена з монографій різних писателів, з котрих має вийти ціла історія нашої землі. Жаль, що та «Бібліотека», хоч переважно зложена з праць перекладних з великоруського і цензурних, у Росії заборонена. Але коли Ви читаєте по-великоруськи, то ось Вам спис важніших праць історичних про Україну:

Костомаров «Монографии», томів досі XVI, у котрих розсипані праці складають з невеликими перервами цілість нашої історії. Читати б їх треба більше-менше ось в якім порядку:

1) «Мысли о федеративном начале в древней Руси» (т. I),

2) «Две русские народности» (т. I),

3) «Черты народной южнорусской истории» (т. I),

4) «Начало единодержавия в древней Руси» (т. XII),

5) «Первоначальные предания русской летописи» (т. XVI),

6) «Куликовская битва» (т. III),

7) «Иван Свирговский» (т. II),

8) «Южная Русь в конце XVI стол.» (т. III),

9) «Богдан Хмельницкий» (т IX, X, XI),

10) «Гетманство Виговского» (т. II), «Гетманство Юрия Хмельницкого» (т. XII), 11) «Руина» (т. XIV), «Мазепа» (т. XV).

Дальше Антонович «Монографии», т. I, особливо важна «История Литовского княжества», а надто його окремі праці: «О козаках», «О городах», «О крестьянах», «О гайдамачестве», «О дворянстве в Юго-Западной Руси».

Do dawniejszych, książęsych czasów ważna jest robota Daszkiewicza «Княжение Данила Галицкого» і Багалія «Сиверская земля».

Далі варто звернути увагу на працю Голубєва «Петро Могила», на працю Новицького «О крестьянах» і Ор. Левицького «Внутренние отношения в Южной Руси XVII стол.», Скальковського «История Новой Сечи» і матеріали і монографії, уміщені в місячнику «Киевская старина» від р. 1881 аж досі. Крім сього, звертаю Вашу увагу на двотомове видання Антоновича і Драгоманова «Исторические песни малор[усского] народа» і Костомарова «История козачества в песнях», напеч[атана] в «Русской мысли».

3. Щодо граматики нашої мови, то раджу Вам, коли читаєте по-німецьки, спровадити собі згадану вже книжку Огоновського «Studien», а коли ні, то нашу шкільну граматику Осадці, котру на жадання можу Вам вистарати.

4. Історії літератури, іменно в формі шкільного підручника, не маємо ніякої: тепер доперва печатається перша така проба Огоновського в «Зорі», – вона вийде і осібною книжкою. По-великоруськи є досить добра книжка Петрова «Истор[ия] малор[усской] литерат[уры]», хоч з виключенням Галичини. Дещо є і у Пипіна – «Обзор истор[ии] слав[янских] литерат[ур]».

5. Щодо сучасної нашої літератури, то Ви вже, вельмиповажана пані, як бачу з Вашого листа, читали дещо, то й можете мати свій суд. Із укр[аїнських] писателів звернув би я Вашу увагу на одного ще, а іменно на Мирного, котрого роман «Повія» напечатаний, хоч і не цілий, у збірнику «Рада», а другий роман «Хіба воли ревуть, як ясла повні» виданий осібно в Женеві. З наших галицьких писателів стоїло б Вам пізнати двох, а іменно Федьковича (його повісті видав у Києві Драгоманов) і Кобринську, котра досі видала одну тільки цікаву новелу «Задля кусника хліба» («Зоря», 1884 р.), а тепер лагодиться видавати «Жіночий альманах».

6. Погляд Ваш на нашу мову і правопись зовсім справедливий; змагаємо ми до того, щоб завести який лад, але се не так легко. Та о тім треба б широко писати, і коли буде нагода, я й розкажу Вам дещо. То тільки скажу, що орфографії у нас зміняються не для змін язика, але для зовсім інших і дуже скомплікованих, тільки з літературою нічого спільного не маючих, причин.

7. Що Ви, ласкава пані, хочете взяти на себе труд перекладу «Беркута», се мене потрохи здивувало. Чи варт же моя мізерна проба того, щоб над нею мучилася така писателька, котрої оригінальні твори так безмірно вище стоять від моїх? Але коли справді Ви тим способом думаєте зробити щось для своєї суспільності, то я можу тільки порадуватись тому і, розуміється, з найбільшою охотою даю свій дозвіл. Впрочім, коли будете писати студію над нашою літературою, будьте ласкаві сміло звертатися до мене чи то за вказівками, чи за виписками цитат, яких Вам буде треба. Радо я служив би Вам і книжками, але російський кордон – се дуже високі пороги на мої ноги.

По великодніх святах я збираюсь їхати до Росії, а іменно до Києва і Одеси. Коли б мені вдалось при тій оказії перевезти деяку книжку і вислати Вам, особливо згадане і дуже цікаве «Переднє слово», то не залишу се зробити.

Щиро стискаю Вашу руку і засилаю Вам братнє поздоровлення.

Іван Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Orzeszkowa Eliza. Listy do literatów i ludzi nauki. Nakładem towarzystwa im. Elizy Orzeszkowej oraz Instytutu Wydawniczego «Biblioteka Polska». Warszawa – Grodno, 1938, t. 2, cz. 2, с. 256 – 260.

Українською мовою вперше надруковано: «Літературна критика», 1940, № 6, с. 27 – 29, в публікації М. Возняка «Еліза Ожешко й Іван Франко у взаємному листуванні».

Автограф зберігається в Інституті літературних досліджень Польської Академії наук у Варшаві, фотокопія – ІЛ, № 1137.

Лист написаний польською транскрипцією з проставленими, на прохання Е. Ожешко, наголосами.

Подається за фотокопією (ІЛ, ф. 3, № 1137).

Велику радість зробив мені Ваш…лист і Ваша посилка. – Йдеться про лист Е. Ожешко до І. Франка від 20 березня 1886 р., в якому вона писала: «…як польська письменниця представляюся Вам двома своїми повістями, які посилаю разом з цим листом» (ІЛ, ф. 3, № 1608, арк. 187).

Як свідчить каталог бібліотеки Франка, в ній свого часу зберігалися такі твори Е. Ожешко: «Niziny» (з автографом), «Panna Antonina» та «Widma».

…пишу своєю мовою тільки на Ваше виразне жадання… – У листі від 20 березня 1887 р. Е. Ожешко писала:

«Не знаю, наскільки знаєте польську мову й чи можете вживати її до писання. Правда, зустрічаю Ваші праці в наших часописах, але їх можуть перекладати в редакціях. Але якщо Ви й уміли б писати по-польському, прошу Вас, – якщо зводите відповісти на цей мій лист, – напишіть до мене по-українському. Зрозумію з певністю, бо вже набрала я значної вправності в читанні українських речей, а одержання листів на цій мові зробить мені і приємність, і користь. Якщо вже схочете дуже ущасливити мене, посвятіть хвилину часу на зазначення наголосу висловів, з яких Ваш лист складатиметься. Про Ваш наголос маю дуже слабе уявлення і яснішого не можу тут нізвідки набрати» (ІЛ, ф. 3, № 1608, арк. 205 – 206).

…без «Беркута» і ще одної більшої повісті… – Йдеться про повісті «Захар Беркут» («Зоря», 1883) та «Борислав сміється» («Світ». 1881, 1882).

Пільц Еразм – редактор газети «Kraj». Листувався з І. Франком. У ІЛ, ф. 3, зберігаються 44 його листи.

Свентоховський Александр (1849 – 1938) – польський письменник, редактор варшавського тижневика «Prawda».

Папроцький Теодор (1857 – 1895) – книгар і видавець у Варшаві.

Грушецький Артур (1852 – 1929) – польський письменник, редактор і видавець журналу «Wędrowiec» (1883 – 1887).

…переклад першої часті «Фауста» Гетего… – Йдеться про вид.: Гете Йоганн Вольфганг. Фауст. Часть перша. З німецького переклав і пояснив Іван Франко. Львів, 1882.

Elisee Rесlus, Geographie universellе. – Йдеться про працю французького географа Елізе Реклю (1830 – 1905) «Nouvelle geographie universelle» (19 т., 1875 – 1894). Географії України присвячено п’ятий том (1880). Російською мовою видано 1884 р.

…в «Переднім слові» до «Громади»… – Мова йде про передмову М. Драгоманова до збірника «Громада» (Женева, 1879).

«Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache» – праця О. Огоновського («Студії в галузі української мови»), видана у Львові 1880 р.

…Костомаров «Монографии»… – тобто «Исторические монографии», т. 1 – XVI (два видання 1863 та 1885 рр.).

…Антонович «Монографии»… – Йдеться про праці В. Б. Антоновича: «Монографии по истории Западной и Юго-Западной России, К., 1885; Очерк истории великого княжества Литовского до половины XV столетия, К., 1878; Исследование о казачестве по актам с 1500 по 1648 год. К., 1863; Исследование о городах в Юго-Западной России по актам 1432 – 1798, К., 1870; Исследование о гайдамачестве по актам 1700 – 1768, К., 1870; О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России, К., 1867.

… robota Daszkiewicza… – праця українського та російського літературознавця Миколи Павловича Дашкевича (1852 – 1908) «Княжение Данила Галицкого по русским и иностранным известиям», К., 1873.

…Багалія «Сиверская земля»… – праця українського історика Дмитра Івановича Багалія (1857 – 1932) «История Северской земли до половины XIV столетия», К., 1882.

…Голубєва «Петро Могила»… – праця українського історика Степана Тимофійовича Голубєва (1849 – 1920) «Киевский митрополит Петро Могила и его сподвижники», К., 1883, т. 1.

…Новицького «О крестьянах»… – праця українського історика і етнографа Івана Петровича Новицького (1844 – 1890) «Очерк истории крестьянского сословия Юго-Западной России в XV – XVIII в.», К., 1876.

…Ор. Левицького «Внутренние отношения в Южной Руси XVII стол.»… – праця Ор. I. Левицького «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII в.», К., 1873.

…Скальковського «История Новой Сечи»… – тритомна праця українського історика Аполлона Олександровича Скальковського (1808 – 1899) «История Новой Сечи или последнего коша Запорожского», Одеса, 1846.

…двотомове видання Антоновича і Драгоманова «Исторические песни малор[усского] народа»… – видані в Києві у 1874 – 1875 рр.

…Костомарова «История казачества в песнях»… – праця М. I. Костомарова «История казачества в южнорусских народных песнях», надрукована в журналі «Русская мысль» (1880 – 1883).

«Русская мысль» – російський науковий, літературний і політичний журнал ліберально-буржуазного напряму. Видавався у Москві в 1880 – 1918 рр.

Осадця Михайло (1836 – 1865) – український мовознавець, автор шкільної «Граматики русского языка» (Львів, видання 1862, 1864, 1876, 1882 рр.).

…перша така проба Огоновського в «Зорі»… – «Історія літератури руської» друкувалася в журналі «Зоря» протягом 1886 – 1894 рр.

…книжка Петрова «Истор[ия] малор[усской] литерат[уры]»… – Йдеться про праці українського літературознавця М. І. Петрова (1840 – 1921) «Очерки из истории украинской литературы XVII в.» (К., 1880), та «Очерки истории украинской литературы XIX ст.» (К., 1884).

Дещо є і у Пипіна – «Обзор истор[ии] слав[янcких] литерат[ур]». – Йдеться про працю O. М. Пипіна та В. Д. Спасовича «История славянских литератур» (у 2-х т., 1879 – 1881), де є нарис історії української літератури.

…«Повія» напечатаний, хоч і не цілий, у збірнику «Рада»… – Роман Панаса Мирного «Повія» надруковано: частина І – «Рада», К., 1883; частина II – «Рада», К., 1884.

видав у Києві Драгоманов… – Йдеться про вид.: «Повісті Осипа Федьковича. З переднім словом про галицько-руське письменство Мих. Драгоманова», К., 1876.

…я збираюсь їхати до Росії… – У травні 1886 р. І. Франко виїжджав до Києва.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 47 – 51.