25.10.1892 р. До О. Ф. Франко
| Відень |
Дорога Олічка!
Спасибі тобі, що не прогнівалась за коректу. Вона, впрочім, не така придирчива, як тобі здається, бо правопись в моїм передруку трохи відмінна, ніж в «Народі», – Россія усюди писана сс. Ну, та все-таки нехай уже лишається як є, хоч воно трохи й сорокате буде.
Годаку тепер ще грошей не давай. Я, від’їжджаючи, дав йому 100 гульд[енів]. «Чудацькі думки» коштувати будуть, певно, зо 120 г., то якби Год[ак] конечно домагався, можна буде десь в половині слід[уючого] місяця дати йому 50 г., але лучче би, якби заждав до часу, коли буде друкуватися нова газета. Тоді будемо платити за нову газету, а попри неї помаленьку сплачувати й наш довг, щоб не було затяжко.
Звісно, про се ти йому не говори, а тільки проси, щоби кінчив друк книжечки. Статей, котрі там ще в «Народі» позачеркував Павлик для передрукування, не треба друкувати, бо й так книжка буде завелика.
«Киевской старины» не получив. Будь ласкава не посилати мені її, тут, мабуть, є в семінарії, а впрочім, я тепер маю мало часу читати.
Будь ласкава взяти у Висл[оуха] більше грошей і купити собі і дітям бутики, і шубки, і що треба. Як станеш на се жаліти, то погода тебе не пожаліє, і тоді більше стратиш. Я не знаю, чи Висл[оух] схоче за сей місяць дати 50 г., та надіюсь, що дасть. Я тепер слатиму статті щодня, коби лиш правильно друкували. В усякім разі візьми від нього по можності всі гроші за місяць, посправляй дітям і собі що треба і обчислися, кілько тобі треба на життя. Мені поки що не посилай нічого, а як буде мені конче треба, то я напишу, то можна буде взяти з книжечки щад[ної].
Листів Кулішевих П[авлик] мені ніколи не давав, то я й не знаю, де вони є.
Скрипт Пчілок давай до друку. З переривами у них таке баламутство, що нічого на те вважати. Як там на скрипті написано, то зецер так і зробить. Давай друкувати!
А ось що Богдан попався, се дуже, дуже прикро. Так уже видно йому не судилося скінчити той університет.
У мене також катар – се тепер видно пора така. Я сиджу за своєю роботою і хочу якнайшвидше скінчити, щоб узятися за граматику. Др[агоман]ову пишу сьогодні.
За машиною і літерами, котрі вже вислані до Льв[ова], приїде чоловік аж по першім. З Варшави кажуть приготовити якісь мішечки для переносу через границю, та я не маю виображення, які се мають бути мішечки. Мабуть, найліпше буде почекати з ними аж до приїзду Пав. Як він скаже, так треба й зробити.
Я надіюсь, що ти з Год[аком] сама управишся і що мені приїжджати нізачим, тим більше, що тут тепер показується холера, то готові у Львові завести карантин, абощо.
Прошу тебе, уважай на своє здоров’я і не жалуй собі нічого ані в їді, ані в одежі.
Добре би було, якби моя дра…
Примітки
Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1, Іван Франко. К., 1956, с. 442 – 443.
Датується за змістом, а також на підставі листа до М. Драгоманова від 30 жовтня 1892 р.
Кінець листа не зберігся.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1609, с. 41 – 43).
Спасибі тобі, що не прогнівалась за коректу. – Ольга Франко читала коректуру праці М. Драгоманова «Чудацькі думки про українську національну справу», окреме видання якої в той час виходило у Львові накладом І. Франка.
Листів Кулішевих Павлик мені ніколи не давав… – йдеться про листи П. Куліша до І. Ю. Крашевського, лист І. Ю. Крашевського до П. Куліша і лист Куліша до М. Павлика, які були пізніше використані М. Павликом у статті «Куліш та Крашевський. Причинок до історії русько-польських відносин», надрукованої в журналі «Народ», 1892, № 20 – 21 (див. також лист М. Павлика до М. Драгоманова від 1 листопада 1892 р. – Переписка, т. 7, с. 97).
Скрипт Пчілок давай до друку. – Мова йде про збірку Лесі Українки «» (Львів, 1893), видавцем якої був І. Франко.
…Богдан попався… – Б. Кістяківський.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 360 – 361.